Розділи сайту
Вибір редакції:
- Полипрагмазия і лікар-клінічний фармаколог Приклади лікарського взаємодії
- Бактерія Helicobacter Pylori, що це таке і як лікувати?
- Профілактика вірусу Коксакі у дітей і симптоми недуги Які противірусні препарати при коксаки
- Рабепразол або Омепразол або Ортанол - що краще?
- Підгострий інфекційний ендокардит
- Структура і особливості синдрому деменції
- Ревматоїдний артрит Які ліки використовуються в лікуванні ревматоїдного артриту
- Антибіотики при пиці: список препаратів, склад, інструкції із застосування, показання та протипоказання, дозування
- Геморагічні діатези тромбоцитопенічна пурпура по А
- Коморбідні психічні розлади що це
Реклама
Інфекційний ендокардит мітрального клапана. Підгострий інфекційний ендокардит. Фактори ризику розвитку хвороби |
Інфекційний ендокардит - патологічний стан, що характеризується прогресуванням запального процесу у внутрішній оболонці серця (ендокардит), а також в клапанах. Розвивається недуга при проникненні в тканини серця інфекційних агентів. Представники сильної статі хворіють у кілька разів частіше, ніж жінки. До основних симптомів, що вказують на розвиток цієї хвороби, відносять задишку, кашель, слабкість. Характерна ознака - нігтьові фаланги на пальцях товщають. Цей симптом в медичній літературі вказують також як потовщення по типу «барабанних паличок». Важливо своєчасно звернути увагу на виражаються ознаки і відразу ж звернутися за допомогою до медичного закладу. Лікування інфекційного ендокардиту має проводитися тільки в стаціонарних умовах, так як патологія сама по собі дуже небезпечна, і може спровокувати прогресування ускладнень. Летальність висока - до 30%. Підгострий інфекційний ендокардит зазвичай прогресує внаслідок патогенної активності зеленящего або ж золотистого стрептокока. Дещо рідше недуга прогресує через зараження пневмококком, і. Також варто відзначити, що якщо інфекційний ендокардит у дітей або дорослих був спровокований патогенної діяльністю грибкових мікроорганізмів, анаеробних або грамнегативнихбактерій, то в такому випадку він буде протікати дуже важко, і стандартна антибактеріальна терапія практично не буде надавати ефекту. Найчастіше гострий інфекційний ендокардит (ОІЕ) грибковий природи розвивається у людини при тривалому вживанні антибіотиків або ж при довго стоять венозних катетера. Є кілька чинників, через які відбувається адгезія мікроорганізмів до оболонки серця. Всі їх клініцисти умовно поділяють на загальні і локальні. До групи загальних відносять зниження реактивності імунної системи. До місцевих же факторів визначають гемодинамічні порушення всередині серця, а також різні пошкодження клапанного апарату. Підгострий інфекційний ендокардит прогресує найчастіше при наявності у людини ревматичних уражень клапанного апарату або ж вад анатомічних структур серця вродженого характеру. причини прогресуванняГострий інфекційний ендокардит прогресує у людини при впливі на серце інфекційних агентів. На сьогодні вченим відомо 128 типів мікроорганізмів, які можуть спровокувати прояв симптомів патології. Найчастіше недуга розвивається через агресивного впливу:
Фактори ризику прогресування хвороби:
різновидиЗалежно від походження, клініцисти виділяють дві форми інфекційного ендокардиту - первинний і вторинний. Перший тип найчастіше проявляється при септичних патологіях, вторинний ж починає прогресувати на тлі вже наявних у індивіда патологій клапанного апарату, хвороб, що вражають кровоносні судини. Класифікація інфекційного ендокардиту в залежності від протікання:
Залежно від ступеня ураження, виділяють:
Крім цього, існує ще одна класифікація хвороби, яка базується на формі протікання патологічного процесу:
симптоматикаВарто відразу зазначити, що інфекційний ендокардит може тривалий час протікати абсолютно без вираження будь-яких ознак. Найчастіше це спостерігається у літніх людей або ж у дуже ослаблених пацієнтів. Це таїть в собі величезну небезпеку, так як оскільки патологія залишається не діагностованої за, то не проводиться і її лікування. Як результат, у хворого поступово починають прогресувати ускладнення, які можуть привести до летального результату. До основних симптомів, що вказують на розвиток у людини інфекційного ендокардиту, відносять такі:
У великої кількості пацієнтів з моменту початку прогресування інфекційного ендокардиту починають розвиватися ускладнення. Саме тому клінічна картина може доповнюватися ознаками супутніх недуг. У хворого може виникнути:
Якщо ці симптоми проявилися, потерпілого одразу ж слід доставити в медичний заклад для проведення лабораторно-інструментальної діагностики, яка дасть можливість не тільки визначити точний діагноз, але і виявити причину розвитку патології. Лікування інфекційного ендокардиту розписується тільки після отримання результатів діагностичних заходів. Проводиться воно тільки в стаціонарних умовах, щоб лікарі могли постійно моніторити стан хворого, і при необхідності змінювати схему терапії. Терапія народними засобами і в домашніх умовах суворо заборонено, так як безконтрольний прийом препаратів і сумнівних настоянок може не тільки погіршити стан людини, а й привести до летального результату. ускладненняВсього виділяють три групи ускладнень, які різняться в залежності від термінів виникнення. Перша група - ранні ускладнення. Сюди відносять стани, якими може ускладнитися недуга під час стаціонарного лікування. Це такі як:
Друга група представлена \u200b\u200bпізніми ускладненнями - вони розвиваються після виписки хворого зі стаціонару. Сюди відносять повторне інфікування, порушення функціонування клапанного апарату, а також серцеву недостатність. Третя група - порушення, які прогресують після проведення операбельного втручання:
діагностикаПерший етап діагностики інфекційного ендокардиту - вивчення лікарем історії хвороби пацієнта, вислуховування його скарг. А також в цей час важливо виявити, коли саме з'явилися перші ознаки і наскільки вони були інтенсивними. Лікар уточнює, не хворів чи хтось із родичів хворого захворюваннями серцево-судинної системи, і чи не було у них вад розвитку структур серця. Другий етап - фізикальний огляд. Лікар оцінює стан шкірного покриву людини, оглядає його слизові на предмет наявності патологічних елементів висипу або ж крововиливів. А також вимірюється рівень артеріального тиску і проводиться аускультація серця. третій етап - лабораторно-інструментальна діагностика. Зазначені методики дозволяють підтвердити діагноз, оцінити ступінь і поширеність ураження, виявити наявність ускладнень, а також сам збудник. Стандартний план діагностичних заходів такий:
лікувальні заходиЛікування інфекційного ендокардиту слід починати проводити відразу ж, як діагноз був підтверджений. Терапія недуги як консервативна, так і хірургічна. Медикаментозне лікування передбачає призначення наступних лікарських препаратів:
Протягом періоду лікування також призначається плазмаферез. Ця процедура просто необхідна, так як з її допомогою з кров'яного русла прибираються чужорідні імунні комплекси. Операбельний втручання застосовується при неефективності консервативної терапії або ж при наявності ускладнень. Основна мета втручання - видалити з органу структури, в яких накопичуються збудники. Після цього проводиться відновлення анатомічних елементів серця - заміна клапанного апарату, відновлення цілісності оболонок та інше. профілактичні заходиПрофілактика інфекційного ендокардиту полягає в своєчасному лікуванні інфекційних процесів, які можуть послужити поштовхом до прогресування недуги. Також важливо не вживати без призначення лікаря різні лікарські засоби, в тому числі і антибіотики. Крім цього, рекомендовано постійно підвищувати рівень своєї імунної системи. Людям, які входять до групи ризику, слід відвідувати кардіолога кілька разів на рік. Запальні процеси в серцево-судинній системі є одними з найнебезпечніших, так порушують роботу всього організму. У статті ви дізнаєтеся про захворювання, яке зачіпає клапан і тканини серця - ендокардит. Нижче також будуть розглянуті основні форми хвороби та лікування інфекційного ендокардиту. При інфекційному ендокардиті запальний процес виникає в ендокардит. Під час нього уражається тканину і клапани серця, а в інших структурах (перегородці, хорді, шлуночках) порушення виникають рідше. Інфекційний ендокардит також називають бактеріальним ендокардитом. Захворювання вважається важким і оцінюється як патологія з високим відсотком летального результату. При відсутності правильного лікування смерті пацієнта не уникнути. Для розвитку захворювання необхідна наявність факторів ризику, які можуть бути вродженими чи набутими. Існують також особливі групи людей, у яких ймовірність подібного інфікування значно зростає, наприклад, наркомани. Лікування проводиться комплексно за допомогою лабораторних методів, які дозволяють виявити збудників ендокардиту, а також за допомогою інструментальних методів, де стають помітні структурні аномалії органів. Захворювання протікає зазвичай важко і вимагає госпіталізації пацієнтів. Часто спостерігаються супутні проблеми з боку дихальної системи, нирок і судин. Ендокардит є станом, при якому серцеві структури уражаються мікробної інфекцією, що негативно відбивається на стан судин, а також супроводжується бактеріємією. Ендокардит призводить до деструктивних змін органів, появі емболіческіх і тромботичних патологій. Зростання захворюваності за останні кілька років збільшився. Фахівці пов'язують це з активним способом життя, недбалим ставленням до свого здоров'я, поширенню патологій серцево-судинної системи і підвищеної антибіотикорезистентністю. Фактори ризикуЛікарі виділяють кілька факторів, при наявності яких ймовірність появи інфекційного ендокардиту значно підвищується. До них відносяться:
Класифікація та формиДля призначення правильного лікування інфекційного ендокардиту необхідно визначити збудника, розуміти ступінь ураження органу, тяжкість перебігу, наявність супутніх патологій та інші показники. Для цього захворювання класифікують по декількох категоріях. За анатомічним особливостям:
По клінічній картині:
За наявністю ускладнень:
Розрізняють також декілька форм захворювання. гостраВід початку захворювання до виражених клінічних проявів проходить не більше 2 місяців. Патологія часто розвивається як ускладнення сепсису, травм або оперативних втручань в області серцево-судинної системи. Клінічні симптоми при такій формі досить яскраво виражені, збудник є високо патогенним і загрожує життю пацієнта. подостраяВід початку захворювання до характерної клінічної картини проходить більше 2 місяців. Симптоми виражені не настільки інтенсивно, як при гострій формі. Підгострий ендокардит часто є наслідком недолікованої гострої форми або основного кардіологічного захворювання. затяжнаЕндокардит переходить практично в хронічну стадію - запалення і інфекція вражають досить велику ділянку серця. Лікування в цьому випадку здійснюється тривалий час, а результат досягається насилу, так як перемогти збудника досить складно. Така форма зустрічається при безвідповідальному ставленні пацієнта до свого здоров'я, при якому він довго не звертається до лікаря або не доводить призначену схему терапії до кінця. Також таке можливе при тривалій імуносупресивної терапії. симптомиЗазвичай симптоми починають проявлятися через 2 тижні після активізації мікроба в ендокардит. Спектр клінічних проявів досить широкий - від стертих ознак до гостро вираженої інтоксикації. Спочатку виникають симптоми, які характерні для будь-якого інфекційного процесу:
Додатковими ознаками служать:
При переході патології в підгостру стадію в організмі виникає поліорганна недостатність, через що симптоми можуть проявлятися в порушенні роботи різних систем органів. Попадання бактеріальних токсинів в кров виявляється слабкістю, задишкою, різким схудненням, лихоманкою. Порушення в роботі шлунково-кишкового тракту призводять до появи анемії, землистого кольору шкіри. Поразка судинної системи призводить до крововиливів на шкірі, в порожнині рота, кон'юнктиві очей. Капіляри стають настільки ламкими, що можуть пошкоджуватися навіть при легких травмах шкіри. Від респіраторних інфекційних захворювань ендокардит можна відрізнити за наявністю уражень з боку серця. У пацієнта виникають функціональні шуми, виявляється міокардит, серцева недостатність. При інструментальних дослідженнях виявляються пороки клапанів. Тривалий перебіг, починаючи вже з підгострій форми, призводить до порушення кровообігу, що негативно відбивається на роботі інших органів через недостатнє надходження поживних речовин і кисню. Можуть виникати емболії судин мозку, тромби в селезінці, запалення в нирках і печінці. Поширення бактеріального збудника по кровоносній системі часто призводить до осідання патогена в м'язах і судинах, через що розвивається поліартрит. Іншими зовнішніми проявами хвороби можуть бути порушення свідомості, церебральні ускладнення, задуха, ціаноз. Специфічними симптомами при тривалому перебігу захворювання є зміни форми фаланг пальців і нігтів. Перші набувають вигляду барабанних паличок, а нігті округлюються. причиниЗахворювання є поліетіологічним. Активізація інфекції в сполучної тканини, яка вистилає порожнину і клапани серця, призводить до запально-інфекційного процесу. В якості збудника може виступати більше 120 мікроорганізмів. Основне місце серед них займають:
У найбільшої кількості пацієнтів в якості збудника виділяють золотистий стафілокок. У здорової людини внутрішні тканини серця несприйнятливі до дії бактеріальної флори і не можуть служити субстратом для їх колонізації. Появі зараження може сприяти два основних механізми:
Дифузні хвороби сполучної тканиниЗахворювання сполучної тканини супроводжуються запальним процесом і відповіддю імунної системи організму. В результаті цього в ендокард надходять імунні комплекси і розвиваються типові стадії боротьби із запаленням - вироблення тканинного фактора, відкладення фібрину і тромбоцитів. Зміна структури ендокарда і поява неоднорідності тканини полегшує адгезію бактеріальних патогенів при їх попаданні в системний кровотік будь-яким способом. травмиМеханічні пошкодження серцевих тканин наводяться до відповідної реакції імунної системи і транспорту позаклітинних матричних білків до області ушкодження. Загоєннятканин супроводжується неоднорідністю сполучної тканини і підвищення ймовірність інфікування. Алергічна реакціяНаявність сильної алергічної реакції сприяє викиду великої кількості біологічно активних речовин в системний кровотік. Медіатори запалення ушкоджують ендотелій судин, а також тканину серця. Згодом виникає розлад гемодинаміки і запальний процес розвивається на ендокардит. Неінфекційний ендокардит знижує захисні властивості внутрішнього шару серця і створює сприятливі умови для колонізації бактерій. Відповідна реакція організму на запалення призводить до утворення фібрину-тромбоцитарних ділянок, які більш сприйнятливі до патогенів, ніж первісна тканина ендокарда. Еозинофільний ендокардит часто виділяють в окрему форму захворювання, проте вона ще вивчена не до кінця. інтоксикаціяІнтоксикаційний ендокардит розвивається як вторинне неинфекционное поразку. При відсутності належного лікування він призводить до зміни структури ендокарда і сприйнятливості тканин до адгезії патогенів. Інтоксикаційний ендокардит не є самостійним захворюванням, а виступає наслідком інших патологією. інфекціяПопадання інфекції в порожнину ендокарда сприяє появі первинного інфекційного ендокардиту. При цьому, як правило, у людини присутні провокуючі фактори, які підвищують здатність патогенів прикріпитися до сполучної тканини. У клінічній картині спостерігаються типові симптоми сепсису, в крові виникає лейкоцитоз і підвищується ШОЕ. Збудниками при інфекційному ендокардиті є екзогенні бактерії і токсини, які потрапили в системний кровотік і досягли головного органу. можливі ускладненняПорушення структури серця призводить до порушення його функціонування, а розвиток патогенної мікрофлори сприяє поширенню бактерій з кровотоком по всьому організму. Завдяки цьому ускладнення інфекційного ендокардиту можуть проявлятися з боку практично всіх систем органів. Основні ускладнення захворювання:
До якого лікаря звернутисяПри появі первинних симптомів нездужання пацієнт може звернутися до терапевта. Доктор відправить його на додаткові обстеження, а після результатів - до більш вузького спеціаліста. Лікуванням інфекційного ендокардиту займається кардіолог і при необхідності кардіохірург. діагностикаДіагностика захворювання проводиться комплексно. Після постановки попереднього діагнозу доктор направляє пацієнта на додаткові дослідження. Діагностика починається зі збору анамнезу та оцінки скарг. Слід враховувати, що клінічна картина проявляється приблизно через 2 тижні після інфікування. Пацієнт може розповідати про загальні проявах інтоксикації, а також про суб'єктивні відчуття, які з'являються з-за серцевої недостатності. Спеціаліст при цьому може помітити периферичні прояви - петехії, плями, вузлики, зміни суглобів. При фізикальному дослідженні доктор виявляє блідість шкірних покривів, зниження маси тіла, зміна фаланг пальців. Спеціаліст під час консультації може провести пробу, за результатами якої виявляється ступінь ламкості капілярів. Перкусія серця дозволяє виявити локалізацію ураження, а аускультація - наявність дисфункції органу. Після консультації фахівця пацієнту необхідно пройти лабораторні дослідження. В аналізі крові зазвичай виявляється лейкоцитоз, анемія і підвищений ШОЕ. Проводиться також бактеріологічний посів крові для виявлення збудника. У деяких пацієнтів спостерігається підвищення ревматоїдного фактора. Якщо порушена сечовидільна система, в сечі може виявлятися білок і ознаки запалення. Інструментальна діагностика дозволяє поставити діагноз остаточно. Кардіограма грає ключову роль, але може доповнюватися МРТ і іншими методами. Пацієнту також може призначатися доплерографія для оцінки стану судин і системи кровообігу. Інфекційний ендокардит часто супроводжується тромбоемболічними ускладненнями. При своєчасному виявленні такої патології вдається вчасно запобігти інфаркту уражених органів. лікуванняОсновні принципи лікування інфекційного ендокардиту полягають в наступному:
медикаментозна терапіяДо результатів бактеріального посіву пацієнту призначається ванкоміцин плюс цефалоспаріни III покоління. Після виявлення конкретного збудника і визначення його чутливості до препаратів, терапія може коригуватися. Тривалість становить не менше 4 тижнів, під час яких основні препарати вводяться внутрішньовенно. Самостійне лікування при інфекційному ендокардиті категорично неприпустимо, так як пацієнта обов'язково госпіталізують в стаціонар. хірургічне лікуванняПоказаннями до хірургічного лікування є:
Ендокардит вважається вилікуваних, якщо стабільний стан пацієнта і нормальні лабораторні показники зберігаються протягом 2 місяців після відміни антибіотиків. прогнозВідсутність лікування або неправильне призначення антибіотиків призводить до смерті пацієнта. Правильне лікування і повне одужання після завершення терапії забезпечує 70% вірогідність виживання протягом найближчих п'яти років. Решта відсотки залишаються, так як проблеми зі здоров'ям можуть бути викликані ускладненнями ендокардиту. Підвищують ймовірність несприятливого результату наступні фактори:
профілактикаПрофілактика полягає в запобіганні попадання інфекції, дотриманні гігієни порожнини рота, своєчасному лікуванні вроджених вад серця, виключення наркоманії. У деяких випадках кардіологи можуть призначити антибіотикопрофілактику для окремих груп пацієнтів. висновокІнфекційний ендокардит - небезпечне захворювання, яке вимагає термінового стаціонарного лікування. Перші симптоми неспецифічні і можуть бути розцінені пацієнтом як звичайне респіраторне захворювання. Рекомендується бути уважним до свого здоров'я, не займатися самолікуванням, звертатися до лікаря при погіршенні самопочуття і підвищенні температури тіла. Тільки своєчасне лікування допоможе уникнути серйозних ускладнень і зберегти життя пацієнта. Відео: Інфекційний ендокардит - запалення внутрішньої оболонки серця
Ревматизм - це інфекційно-алергічне захворювання, в основі якого лежить запалення і дезорганізація сполучної тканини. Основною причиною ревматизму вважають бета-гемолітичний стрептокок групи А. При першому контакті з цим мікроорганізмом пацієнт зазвичай страждає від тонзиліту або фарингіту ( в дитячому віці). Без кваліфікованого медикаментозного лікування початкове захворювання проходить протягом 1 - 2 тижнів. Однак потім настає найбільш небезпечна фаза. Імунна система людини починає виробляти антитіла проти збудника. В окремих випадках ця реакція стає надто сильним ( гиперергический імунну відповідь). У таких пацієнтів антитіла починають атакувати клітини сполучної тканини ( переважно в серцево-судинній системі). Таке запалення і носить назву ревматизму. При ревматичному ендокардиті найбільш часто вражаються наступні структури серця:
травмиЕндокардит внаслідок травми розвивається після операцій або інвазивних діагностичних процедур на серці та нерідко є наслідком лікарських помилок. Зазвичай він протікає в формі невеликих скупчень тромботичних мас в області клапанів серця. Запальні явища при цьому не виражені. Проблемою може стати лише поступова деформація клапана ( зазвичай звуження фіброзного кільця). Прогноз при своєчасному виявленні травматичного ендокардиту завжди сприятливий.Алергічна реакціяАлергічний ендокардит розвивається рідко. Його причиною є індивідуальна чутливість організму до певних хімічних сполук ( алергенів) І їх потрапляння в кров'яне русло. Нерідко в ролі алергенів виступають медикаменти. Пацієнти і не підозрюють про наявність у них непереносимості будь-якого препарату. У таких випадках ендокардит розвивається під час курсу лікування іншого захворювання. Алергічна форма ендокардиту зазвичай протікає легко і не має серйозних наслідків. В майбутньому пацієнтові лише радять уникати повторних контактів з алергеном.інтоксикаціяЕндокардит може розвинутися при деяких видах інтоксикацій. Іноді симптоми цього захворювання спостерігаються при підвищенні рівня сечової кислоти ( уремія). Подібна дія можуть надавати і деякі отрути або хімікати, що потрапили в кров. Характерним при цьому виді ендокардиту є скупчення тромботичних мас по краю клапанів лівого шлуночка. Запальні явища виражені досить слабо. У зв'язку з цим багато авторів не рекомендують навіть відносити подібні стану до категорії ендокардиту.інфекціяБактеріальна інфекція є найчастішою причиною розвитку ендокардиту по всьому світу. Віруси практично не здатні вражати цей шар серця, а грибкова інфекція зустрічається досить рідко. Бактерії ж потрапляють на зграї клапанів і хорди в період бактеріємії. При цьому збудники хвороби циркулюють в крові. Зазвичай первинним інфекційним вогнищем є інші органи і тканини, а на ендокард мікроби заносяться через неефективне чи пізно розпочатого лікування. Однак зустрічаються і випадки, коли ендокардит є єдиним проявом інфекційного процесу.Найбільш частими збудниками бактеріального ендокардиту є:
Важливою особливістю бактеріальних ендокардитів є формування так званих вегетаций на стулках клапанів. Найчастіше вони виникають в лівих відділах серця. Вегетациями називаються невеликі скупчення мікроорганізмів, прикріплені до стулки. Зазвичай на першому етапі в місці пошкодження ендокарда формується невеликий тромб. Згодом саме до нього прикріплюються перші збудники інфекції. У міру їх розмноження і посилення запального процесу вегетації можуть збільшуватися. Якщо вони мають плоску форму і міцно кріпляться до стулки, то їх називають нерухомими. Рухомі вегетації за будовою нагадують поліпи на ніжці. Вони як би бовтаються на стулці клапана і рухаються в залежності від струму крові. Такі вегетації є найбільш небезпечними, так як відрив цього освіти веде до його потрапляння в кровотік і гострого тромбозу. Відрив великих рухливих вегетацій є досить частою причиною серйозних ускладнень і навіть смерті при інфекційному ендокардиті. Тяжкість наслідків залежить від того, на якому рівні відбудеться тромбоз судини. Окремо слід розглянути Фібропластичний еозинофільний ендокардит Леффлера. Причини його розвитку невідомі. При цьому захворюванні вражається переважно пристінковий перикард, що відрізняє його від інших варіантів захворювання. Передбачається, що в розвитку ендокардиту Леффлера грають певну роль складні алергічні реакції. види ендокардитуІснує безліч різних класифікацій ендокардиту, кожна з яких відображає особливості перебігу хвороби у конкретного пацієнта. Такий поділ було зроблено з метою полегшити процес діагностики і систематизувати велику кількість симптомів.Інфекційні ендокардити можуть бути розділені на дві основні групи:
Гострий інфекційний ендокардитНайбільш часто гостра форма ендокардиту виникає при стафілококової сепсисі, коли мікроорганізми з цієї групи циркулюють в крові. На стулках клапанів швидко з'являються виразки і вегетації. Запалення призводить до виділення патологічного білка - фібрину. Він закриває дефекти і точкову ділянки, але утолщает стулки клапанів, що перешкоджає їх нормальній роботі. Стан хворих при даній формі ендокардиту важке. Протягом усієї хвороби високий ризик важких ускладнень ( перфорація клапана, відрив вегетації і тромбоз). Одужання настає через 1 - 2 місяці. Як правило, після ліквідації запального вогнища стулки клапанів залишаються деформованими, що пояснює залишкові явища після хвороби.Підгострий інфекційний ендокардитПідгострий ендокардит триває більше 2 місяців ( зазвичай до 1 - 1,5 років). Виразковий процес в даному випадку менш виражений, і руйнування клапанів відбувається не так швидко. У рідкісних випадках хвороба може протікати без явного ураження клапанного апарату. Запалення обмежується хордами і пристінковим ендокардит. Симптоми у таких пацієнтів менш виражені, а загальний стан зазвичай краще.хронічний ( затяжний) Інфекційний ендокардитДана форма ендокардиту з'являється на тлі серйозних порушень в структурі або роботі клапанного апарату ( вторинний ендокардит). Первинний дефект присутній в 85% випадків і сприяє формуванню хронічного вогнища інфекції. Це перешкоджає ефективному лікуванню і пояснює затяжного перебігу хвороби. В цілому затяжний ендокардит спостерігається майже в 40% випадків.До хронічного перебігу хвороби схильні наступні групи пацієнтів:
При хронічному інфекційному ендокардиті зазвичай спостерігаються періоди ремісій і рецидивів. Ремісії є поліпшення стану пацієнта і зникнення гострих симптомів. У цей період у хворих спостерігаються в основному ознаки ураження клапанів, але інфекційне вогнище в серце не ліквідовано. Рецидивом називають різке погіршення стану пацієнта, пов'язане з активізацією інфекції і розвитком гострого запального процесу. Подібне протягом спостерігається також при ревматичному ендокардиті. У деяких країнах крім гострої, підгострої і хронічної форми ендокардиту розрізняють ще абортивний варіант перебігу. Він характеризується швидким і стійким одужанням ( без рецидивів). Такий результат найбільш сприятливий, так як клапанний апарат серця не встигає постраждати через запалення. Абортивний перебіг спостерігають при інфекційних і токсичних ендокардітах, коли хвороба вдалося діагностувати на ранній стадії, і було розпочато своєчасне лікування. Ревматичний ендокардит має дещо іншу класифікацію. Вона заснована не на тривалості захворювання ( тому що воно завжди затяжне), А на характері змін серцевих клапанів. Вони дозволяють оцінити інтенсивність запального процесу і призначити правильне лікування. Ревматичний ендокардит підрозділяється на чотири види:
При ендокардиті Леффлера розрізняють наступні етапи:
симптоми ендокардитуЗ огляду на різноманітність форм ендокардиту, його клінічні прояви і симптоми можуть варіювати в дуже широких межах. Частина з них буде характерна для будь-якого з варіантів хвороби. Це симптоми, які говорять про порушення в роботі серця і характеризують серцеву недостатність. Крім них існує ряд проявів хвороби, які характерні тільки для тієї чи іншої форми ( інфекційної, ревматичного та ін.). Знання цих симптомів часом допомагає запідозрити вірний діагноз вже на перших етапах хвороби.Симптоми і ознаки серцевої недостатності при різних формах ендокардиту
Перераховані вище симптоми з'являються майже у всіх пацієнтів з ендокардитом на різних стадіях хвороби. Вони не вказують на причини поразки серця і викликані в основному нестачею кисню в тканинах. За даними симптомами неможливо поставити ( а часом навіть запідозрити) Правильний діагноз. Проте, ці прояви хвороби важливі в першу чергу для пацієнтів. Вони кажуть про порушення в роботі серця, що має стати приводом для термінового візиту до лікаря-терапевта або кардіолога. На користь інфекційного ендокардиту свідчать такі симптоми:
Підвищення температури тілаЛихоманка спостерігається майже у всіх пацієнтів з інфекційним ендокардитом. Спочатку підвищення температури може бути помірним ( в межах субфебрильних показників - від 37 до 37,5 градусів). Однак вже протягом декількох днів вона може піднятися до 39 - 40 градусів. Залежить це в основному від особливостей збудника хвороби. Лихоманка з'являється під впливом специфічних речовин, пирогенов. При ендокардиті в ролі пирогенов виступають продукти життєдіяльності збудника. Потрапляючи в кров, вони впливають на центр терморегуляції і підвищують температуру тіла.Відсутність або незначне підвищення температури (не дивлячись на гострий інфекційний процес) може спостерігатися у наступних груп пацієнтів:
ознобОзнобом називають неконтрольовані м'язові скорочення у вигляді великої тремтіння або дрібних судом. Він є типовою ознакою сепсису ( циркуляції бактерій в крові з ураженням внутрішніх органів). При ендокардиті озноб виникає в основному в період різкого підвищення температури.підвищене потовиділенняДаний симптом часто супроводжує лихоманку. Відділення поту зазвичай веде до поступового зниження температури тіла і загального стану хворого. При сепсисі, який супроводжує інфекційний ендокардит, посилене потовиділення спостерігається в основному ночами.шкірні проявиОскільки інфекція потрапляє в серце з потоком крові, у багатьох пацієнтів з ендокардитом вдається виявити і поразки судинних стінок. Зовні це проявляється поруч шкірних симптомів.У пацієнтів з ендокардитом можуть спостерігатися такі шкірні прояви хвороби:
очні проявиОчні прояви мають схожий механізм появи з шкірними. Під ними мають на увазі ряд симптомів, пов'язаних з точковими кровотечами в області очей. Пацієнт може самостійно помітити ознака Лукіна-Лібмана. Це невеликі червоні або рожеві плями на кон'юнктиві ( слизовій оболонці ока). Найлегше їх виявити, відтягнувши нижню повіку вниз. На огляді у офтальмолога також можуть бути виявлені плями Рота. Це ділянки крововиливу на сітківці ока, які мають бліду зону в центрі. Їх виявляють при огляді очного дна.Головні і м'язові боліГоловні і м'язові болі характерні для інфекційного варіанти ендокардиту. При інших формах даного захворювання ці симптоми зазвичай відсутні або проявляються незначно. Болі пов'язані із загальною інтоксикацією організму через розмноження мікробів. Найчастіше вони збігаються з початковим періодом підйому температури.Ревматичний ендокардит характеризується ознаками ураження серцевих клапанів. На ранніх етапах пацієнти можуть не пред'являти скарг. Діагностувати хворобу можливо лише при ретельному обстеженні у кардіолога або проведенні лабораторних досліджень. На пізніх стадіях деформація клапанів призводить до появи симптомів серцевої недостатності. Відмінними ознаками саме ревматичного процесу іноді є ураження інших органів і систем. Дане захворювання рідко обмежується лише серцевими проявами. У зв'язку з цим пацієнти часто скаржаться, не характерні для ендокардиту. При ревматичному ураженні клапанів можуть спостерігатися симптоми ураження наступних органів і систем:
діагностика ендокардитуДля ендокардиту характерні яскраво виражені клінічні симптоми, які дозволяють швидко запідозрити хворобу навіть без проведення спеціальних обстежень. Зокрема, це стосується бактеріального ендокардиту, який багатший в своїх проявах. Ревматичне ураження клапанного апарату виявити кілька важче.В діагностиці ендокардиту будь-якого походження застосовуються такі методи дослідження:
Загальний огляд пацієнтаЗагальний огляд пацієнта проводить лікар-терапевт для попередньої постановки діагнозу. Також він може бути проведений лікарем-кардіологом при надходженні пацієнта в вузькоспеціалізоване відділення. Огляд повинен включати не тільки дослідження роботи серцево-судинної системи, але і пошук внесердечних проявів хвороби.Під час спільного огляду лікар збирає дані про хвороби наступними способами:
лабораторні аналізиЗміни в лабораторних аналізах при ендокардиті багато в чому визначаються причиною, яка викликала дане захворювання. Вони є одним з основних джерел інформації і в багатьох випадках служать достатнім аргументом для постановки діагнозу і початку лікування.Загалом і біохімічному аналізах крові у пацієнтів з ендокардитом можна виявити наступні зміни:
Специфічними аналізами для підтвердження ревматичного запалення є:
В аналізі сечі зазвичай немає виражених змін. При серйозної серцевої недостатності на пізніх стадіях хвороби може спостерігатися олігурія ( знижене утворення сечі). Воно пояснюється послабленням насосної функції серця, через що в нирках не підтримує тиск, необхідний для нормальної фільтрації. При ревматизмі з поразкою тканини нирок в сечі можуть бути присутніми сліди крові. бактеріологічні аналізиБактеріологічний аналіз спрямований на виявлення збудника хвороби при інфекційному ендокардиті. Матеріалом для дослідження є кров, так як вона омиває всі камери серця і безпосередньо контактує з мікроорганізмами. З огляду на велику кількість можливих збудників, при взятті крові слід дотримуватися ряду правил. Вони допомагають уникнути невірного результату і отримати достовірні відомості про збудника хвороби.При взятті крові для бактеріологічного посіву керуються такими принципами:
Альтернативою бактеріологічному аналізу є проведення серологічних тестів. Вони визначають наявність в крові антитіл до різних мікробів або виявляють безпосередньо мікробні антигени. Мінусом такого дослідження є те, що немає можливості скласти антибіотикограму. Інструментальні методи обстеженняВ діагностиці ендокардиту дуже важливе місце займають інструментальні методи обстеження. Вони спрямовані на візуалізацію структури або роботи серця той чи інший спосіб. Дані методи допомагають на ранніх етапах визначити причину хвороби і розпізнати загрозу ускладнень.Найбільше значення при ендокардиті мають наступні інструментальні методи діагностики:
Загальновизнані критерії для діагностики бактеріального ендокардиту
Вважається, що для підтвердження ендокардиту у пацієнта повинні спостерігатися 2 великих критерію, 1 великий і 3 малих або всі 5 малих критеріїв. В цьому випадку призначення специфічного лікування можливо без проведення подальших діагностичних тестів. Однією з серйозних проблем в діагностиці ендокардиту є виявлення його першопричини на ранніх стадіях хвороби. Лікарям часто доводиться вирішувати, мають вони справу з інфекцією або з ревматичних запаленням. Справа в тому, що лікування в цих двох випадках буде відрізнятися. Правильний діагноз на початкових етапах дозволить раніше почати медикаментозну терапію, що запобіжить ускладнення і усуне загрозу для життя пацієнта. Основні відмінності бактеріального і ревматичного ендокардиту
лікування ендокардитуТактика лікування ендокардиту безпосередньо залежить від його виду. При підозрі на інфекційну природу цього захворювання показана обов'язкова госпіталізація пацієнта для уточнення діагнозу. Це пояснюється відносно високою смертністю від частих ускладнень. Пацієнта виписують для продовження лікування на дому, якщо за час перебування в лікарні його стан не погіршився і вдалося поставити остаточний діагноз. В середньому потрібна госпіталізація на 1 - 2 тижні за сприятливого перебігу хвороби.Залежно від виду хвороби і провідних симптомів лікування може проводитися в ревматологічному, інфекційному або серцево-судинному відділенні. Консультація лікаря-кардіолога показана при будь-якій формі ендокардиту. З цим же фахівцем в обов'язковому порядку погоджують курс лікування. Безпосередньо лікування ендокардиту багато в чому визначається стадією хвороби і природою запального процесу. Помилковий діагноз нерідко призводить до неправильного лікування. Лікарські помилки визнані найчастішою причиною хронічних інфекційних ендокардитів. У лікуванні ендокардиту застосовуються такі методи:
консервативне лікуванняКонсервативне лікування має на увазі застосування різних медикаментів для усунення причин хвороби і її основних симптомів. У більшості випадків вдаються саме до медикаментозної терапії, якої виявляється досить для повного одужання. Принципи лікування і застосовуються препарати відрізняються в разі інфекційного і ревматичного процесу.Лікування гострого інфекційного ендокардиту передбачає прийом антибіотиків для знищення збудника хвороби. Протимікробні препарати призначають вже через 1 - 2 години після надходження пацієнтів, відразу після взяття крові на бактеріологічний аналіз. До отримання результатів цього аналізу ( зазвичай кілька днів) Пацієнт приймає препарат, підібраний емпіричним шляхом. Основною вимогою до нього є широкий спектр дії. Після визначення конкретного збудника призначається відповідний препарат. Антибіотики, що застосовуються в лікуванні бактеріального ендокардиту
Всі перераховані вище антибіотики застосовуються тільки за призначенням лікаря. Такий тривалий курс антибіотикотерапії може дати безліч побічних ефектів з боку різних органів і систем, тому самолікування заборонено. За необхідності лікар призначає комбінацію з декількох препаратів. У деяких випадках курс лікування може бути продовжений до 8 тижнів. Для закінчення курсу лікування і скасування антибіотиків, слід дотримуватись таких критеріїв:
Подальше лікування спрямоване на усунення власне запального процесу. Для цього використовують глюкокортикостероїдні препарати. Стандартна схема лікування включає преднізолон по 20 мг на добу. Препарат приймається після сніданку в один присід всередину ( у вигляді таблетки). Глюкокортикостероїдні препарати використовуються і для того, щоб збити гостре запалення при інших формах ендокардиту. Основною метою їх прийому є запобігання формуванню пороку серця. Крім протимікробної і протизапального лікування, спрямованого на причини, що викликають ендокардит, пацієнтам часто прописують ряд серцевих препаратів. Вони допомагають відновити насосну функцію серця і борються з першими ознаками серцевої недостатності. Для підтримки нормальної роботи серця у пацієнтів з хронічним ендокардитом використовуються наступні групи препаратів:
хірургічне лікуванняОсновною метою хірургічного лікування при ендокардиті є швидка профілактика небезпечних ускладнень. Крім того, за допомогою операції можна усунути деякі незворотні дефекти, що розвинулися внаслідок ендокардиту. З огляду на важкий стан пацієнта, хірургічне лікування проводиться строго за певними показниками.Показаннями до хірургічного лікування ендокардиту є:
Санація інфекційного вогнища при ендокардиті складається з трьох етапів:
У разі бактеріального ендокардиту навіть відкрита хірургічна санація серця не завжди гарантує повне знищення інфекції. Тому хірургічне лікування ні в якому разі не має на увазі скасування медикаментозного курсу лікування. Воно лише є доповненням для досягнення більш швидкого ефекту і корекції необоротних порушень. профілактика ускладненьПрофілактика ускладнень ендокардиту зводиться до дотримання встановленого лікарем курсу лікування. При формуються пороках серця важливо обмежити фізичне навантаження і стрес. Чим більше навантажено буде серце, тим швидше відбудуться незворотні зміни в його клапанах.Важливим елементом профілактики є правильне харчування. Дієта при ендокардиті не сильно відрізняється від дієти при будь-якому іншому серцево-судинному захворюванні ( дієта номер 10 і 10а). Ці режими харчування спрямовані на зменшення навантаження на серце і профілактику атеросклерозу. Останній може привести до звуження коронарних артерій і погіршення постачання киснем міокарда. Дієта номер 10 рекомендує обмежити вживання солі ( не більше 5 г на добу), Жирних і гострих продуктів, алкоголю. Всі ці продукти безпосередньо або побічно збільшують навантаження на серцевий м'яз і посилюють серцеву недостатність. Пацієнтам, які перенесли ендокардит або проходять курс лікування, рекомендується вживати такі продукти:
Наслідки і ускладнення ендокардитуНавіть при швидкому одужанні у пацієнтів з гострим інфекційним ендокардитом можуть спостерігатися серйозні ускладнення і наслідки даного захворювання. Деякі з них завдають мінімальний дискомфорт у повсякденному житті, але інші - представляють серйозну небезпеку для життя. У зв'язку з цим після виписки з лікарні лікар обов'язково попереджає пацієнта про можливі ускладнення і методах боротьби з ними.Основними наслідками і ускладненнями ендокардиту є:
Хронічна серцева недостатністьХронічна серцева недостатність є супутником багатьох захворювань серця. Вона являє собою патологічний стан, при якому серце не може забезпечити перекачування нормального кількості крові. При ендокардиті це пов'язано з порушеннями скоротливості серцевого м'яза, зменшенням обсягу серцевих камер, але найчастіше - з порушеннями в роботі клапанного апарату. Звуження клапана або, навпаки, прорив його стулок веде до порушень струму крові з одного відділу серця в інший. На рівні організму це проявляється появою серцевої недостатності.Дану проблему можна вирішити шляхом імплантації штучного клапана серця. Якщо при цьому повністю вилікувати ендокардит, який зруйнував клапан, то прогноз для таких пацієнтів залишається сприятливим. тромбоемболіяТромбоемболією називається закупорка артерії тромбом, що відірвався. Це ускладнення є найбільш частою причиною смерті у пацієнтів з ендокардитом. Тромб може формуватися на стулці клапана у вигляді рухомої вегетації або поступово зростати у пристінкового ендокарда. Так чи інакше, він може відірватися і потрапити в кровотік.Якщо тромб сформувався в правих відділах шлуночка, він потрапляє в мале коло кровообігу. Тут він застряє в судинної мережі легень, порушуючи газообмін. Без термінової допомоги пацієнт швидко вмирає. Така локалізація тромбу називається тромбоемболією легеневої артерії. Якщо тромб формується в лівих відділах серця, він потрапляє у велике коло кровообігу. Тут він може застрягти практично в будь-якій частині тіла, викликавши відповідні симптоми. При закупорці артерій внутрішніх органів або мозку практично завжди є небезпека для життя пацієнта. Якщо ж закупорюється артерія в кінцівки, це може привести до смерті тканин і ампутації. Найбільш часто тромби з лівого шлуночка призводять до закупорки наступних судин:
Затяжний інфекційний процесОскільки в серці при інфекційному ендокардиті розташовується осередок з бактеріями, він може стати причиною стійкої бактеріємії. Залежно від кількості мікроорганізмів і їх виду це провокує серйозні ускладнення. Тривала циркуляція вірусів в крові підтримує гарячковий стан і являє собою ризик того, що розноситься інфекції в інші органи і тканини. Ендокардит, будучи наслідком сепсису, в той же час підтримує його, ускладнюючи лікування. Саме цим пояснюється необхідність тривалого і дорогого лікування. Пацієнт ще довгий час після зникнення серцевих симптомів страждає від субфебрильної температури, загальної слабкості, головних і м'язових болів.Інфекційний ендокардит (ІЕ) - інфекція ендокарда, частіше бактеріальна (зазвичай стрептококова і стафілококова) або грибкова. Йдеться зазвичай про бактеріальних інфекціях ендокардіальних структур, як правило, із залученням серцевих клапанів, а також за участю внутрішньосерцевих сторонніх тіл (клапанів, зондів кардіостимулятора). частота становить приблизно 3-10 / 100000, летальність 20-30%. З огляду на наявність різних збудників, для планування терапії вкрай важливо розрізняти такі стани:
Фактори ризику розвитку ендокардиту:
Для діагностики ІЗ потрібно висів мікроорганізмів з крові і проведення ехокардіографії. Лікування ІЕ - тривала антибактеріальна терапія, іноді хірургічне лікування. Ендокардит може виникнути в будь-якому віці. Внутрішньовенні наркомани і пацієнти з імунно-скомпроментіровалі станами мають більш високий ризик захворювання. Найбільш істотні зміни в епідеміології інфекційного ендокардиту відбулися в останні 10-15 років. Якщо раніше ІЕ часто вражав молодих людей, то в останній період відзначений чіткий зростання числа інфекційного ендокардиту в старших вікових групах. При цьому абсолютна більшість з них не мали попередніх поразок клапанів, але часто піддавалися діагностичним інвазивні процедури. Частота інфекційного ендокардиту безпосередньо залежить від соціальних умов. У країнах, що розвиваються, де роль ревматизму залишається високою, ІЕ зустрічають частіше у молодих, ніж у літніх людей. У розвинених країнах зустрічальність складає 3-10 випадків на 100 000 паціентолет, причому серед молодих людей 1,5-2,5 випадку, а в старших вікових групах (70-80 років) - 14,5 випадку на 15 000 чоловік. Смертність від інфекційного ендокардиту становить 11-27% в період стаціонарного лікування. У ранньому постстаціонарном періоді смертність залишається дуже високою, досягаючи 18-40%. Чоловіки хворіють частіше за жінок в 2 рази. частота. Інфекційний ендокардит зустрічається з частотою 0,03-0,3%. Класифікація інфекційного ендокардитуІнфекційний ендокардит може мати уповільнене, підгострий перебіг або більш гостре, блискавичний перебіг з високою небезпекою розвитку швидкої декомпенсації Підгострий бактеріальний ендокардит (ПБЕ). Незважаючи на агресивність, зазвичай розвивається непомітно і прогресує повільно (тобто від декількох тижнів до місяців). ПБЕ найчастіше викликається стрептококом. Стрептококовий підгострий ендокардит часто розвивається на уражених клапанах після асимптомной бактеріємії, внаслідок інфекцій періодонта, гастроінтестинальних і урогенітальних інфекцій. Гострий бактеріальний ендокардит (ОБЕ) зазвичай розвивається раптово і прогресує швидко (тобто протягом днів). Коли інфекція високої вірулентності або бактеріальне вплив масивно, гострий бактеріальних ендокардит може вражати нормальні клапани серця. Ендокардит протезувати клапана частіше розвивається після заміни аортального клапана, ніж мітрального і в однаковій мірі вражає як механічні, так і біологічні протези. Ранній початок інфекції викликано головним чином інфікуванням в ході операції бактеріями, резистентними до протимікробних препаратів (епідермальний стафілокок, діфтероіди, коліформні бацили, Candida, Aspergillus). Пізніше початок інфекції викликано головним чином інфікуванням низьковірулентні мікроорганізмами в ході операції або тимчасовою асимптомной бактериемией, найчастіше стрептококами; епідермальним стафілококи, діфтероіди і вимагають певних середовищ для свого зростання грамнегативними бацилами, гемофільної палички, Actinobacillus actinomycetemcomitans (група НАСЕК) і Cardiobacterium hominis. Типи інфекційного ендокардитуПрийнято розрізняти 4 принципу, покладених в основу визначення типуінфекційного ендокардиту:
Причини інфекційного ендокардитуГострий інфекційний ендокардит викликають найчастіше бактерії: золотистий стафілокок, піогенний стрептокок, грамнегативні бактерії (протей, синьогнійна паличка, група НАСЕК). Більш ніж за столітній період вивчення діагностики та лікування інфекційного ендокардиту встановлено, що практично всі бактерії можуть викликати хворобу. Однак особливу важливість набувають лише ті бактерії, які викликають бактериемию: мають здатність довго зберігатися в кровотоці, мають підвищену здатність до колонізації на ендокардит і утворення біоплівки на штучних поверхнях. Такими здібностями володіють, в першу чергу, стафілококи, стрептококи, ентерококи. Ці мікроорганізми згадують на початку - середині XX в. і в останніх роботах початку XXI ст. Встановлено, що здатність до колонізації на ендокардит регламентована наявністю білка адгезини на поверхні мікроорганізму. Серед багатьох адгезінов найбільш важливі КОЛАГЕН-, фібрин і фібронектінсвязива ющіе адгезини. Таким чином, початок колонізації може бути описано терміном «прилипання», яке здійснюють адгезини, що знаходяться на поверхні бактерії. Однак для здійснення «прилипання» необхідні мікроорганізми в крові. Джерело бактеріємії, що безпосередньо передує ІЕ, практично виявити вдається рідко. Джерело бактериемии ідентифікований у 48% хворих ІЕ природних клапанів і у 41% хворих ІЕ штучних клапанів. У хворих ІЕ природних клапанів джерело інфікування - часто порожнину рота. Патологія зубів стала джерелом хвороби у 17% хворих. Захворювання шкіри, сечостатевої системи і шлунково-кишкового тракту привели до ІЕ у 8, 2 і 9% хворих відповідно. У хворих інфекційний ендокардит штучних клапанів спостерігали іншу картину. Чаші джерело бактеріємії - медичні втручання (14% хворих). На другому місці опинилися захворювання сечостатевої системи (11%), а захворювання порожнини рота - всього 3%. Мабуть, це пов'язано з тим, що передопераційний період має на увазі санацію вогнищ інфекції. Транзиторну бактериемию часто викликає типова мікрофлора порожнини рота і кишечника. Частота бактеріємії після стоматологічних процедур коливається від 10 до 100%. У повсякденному житті у абсолютної більшості здорових людей при чищенні зубів може виникнути транзитна бактериемия. Експертами Американської асоціації кардіологів вивчені клініко-бактеріологічні паралелі, тобто визначена найбільш характерна мікрофлора, яка призвела до інфекційного ендокардиту у хворих з різними клінічними станами і захворюваннями. Етіологія ІЕ у хворих з штучним клапаном залежить від термінів, що пройшли з моменту протезування. Ранній ІЕ найчастіше викликають коагулазонегатівние стафілококи (30-41%), Staph, aureus (8-24%), грамнегативні бактерії - 10-15%, ентерококи - 3,3-10%, гриби - до 10%, зеленящий стрептокок - менше 1%. Пізній інфекційний ендокардит викликає спектр збудників, близький до спектру природних збудників. Відмінності у флорі в ранньому періоді хвороби, мабуть, обумовлені значним числом медичних втручань і частими госпіталізації. Сучасний погляд на патогенез визначає етапи: 1-й етап - проникнення флори з вогнища інфекції в кровотік і розвиток стійкої бактеріємії. Цей етап протікає при зміні імунного статусу. 2-й етап - фіксація мікроорганізму на поверхні клапана, ендокарда. На цьому етапі велика роль належить попереднім змін клапана, як органічного характеру, так і виникли в результаті шкідливої \u200b\u200bдії струменя крові, вимушеної через вади клапана рухатися з іншою швидкістю і турбулентному, що створює всі умови для впровадження бактерій в ендокард. Пошкодження стулок клапанів може виникнути при механічному пошкодженні електродами кардіостимулятора, дегенеративних процесах, обумовлених віковими змінами. Дегенеративні зміни стулок клапанів виявляють у 50% хворих старше 60 років без клінічної картини інфекційного ендокардиту. 3-й етап - початкові зміни клапана - локальні ознаки запалення: набряк, ексудація і т.д. 4-й етап - утворення імунних комплексів (вироблення аутоантитіл на змінену структуру тканини), які осідають в різних органах і обумовлюють системний характер хвороби: ураження серця, нирок, печінки, судин. У літніх хворих. Зокрема, зміни клапанів серця, обумовлені відкладенням кальцію, формування тромбів на стінках серця. Крім того, у літніх хворих відзначається ослаблення імунної системи. Все це призводить до розвитку захворювання. Збільшення захворюваності ендокардитом пов'язано також з підвищенням кількості операцій на серці. патогенез інфекційного ендокардиту характеризується наступними синдромами.
Симптоми і ознаки інфекційного ендокардиту
Прояви інфекційного ендокардиту в дебюті хвороби різноманітні і залежать як від попередніх змін клапанів, так і від типу мікроорганізму, що викликав хворобу. Інфекційний ендокардит дебютує клінічною картиною гострого інфекційного захворювання, що супроводжується лихоманкою, вираженою інтоксикацією, поліорганним поразкою, швидко наступаючої недостатністю кровообігу. В рівній мірі дебют хвороби виявляється невеликою лихоманкою, невираженою симптоматикою, що ускладнює діагностику хвороби. У такій ситуації хворий, висуваючи скарги на слабкість втрату маси тіла, робить довгий шлях по лікарях різних спеціальностей, поки поява специфічних змін клапанів не стає очевидним. Більше 90% хворих відзначають лихоманку, слабкість, зниження апетиту, втрату маси тіла, пітливість, міалгію У 85% пацієнтів на ранніх етапах хвороби з'являється характерний шум мітральної, аортальної або трикуспідального недостатності. Типові геморагії, гломерулонефрит, гепатоспленомегалію відзначають приблизно у 30% хворих ІЕ. Приблизно у третини хворих розвивається емболіческій синдром різного ступеня тяжкості. Складність клінічної картини дебюту хвороби вимагає від лікаря припускати можливий ІЕ при наступних ситуаціях.
Маніфестація ІЕ проявляється рядом типових симптомів; їх виявлення у пацієнтів дозволяє оптимізувати діагностику. Найбільш типові дляінфекційного ендокардиту:
Маніфестація хвороби регламентується типом збудника. Так, для стафілококового ІЕ характерні значна інтоксикація, гек-тична лихоманка, виражена тяжкість стану, швидка поява «відсіву» - септична емболія; для грибкового інфекційного ендокардиту характерна картина оклюзії великих артерій. Типова картина інфекційного ендокардиту, описана У. Ослера ще на початку XX ст., Характерна для зеленящего стрептокока. Головний висновок аналізу клінічної картини дебюту хвороби - широка палітра симптомів і синдромів, яка не може бути алгоритмизировать і на початку XXI ст. Її інтерпретація вимагає високого професіоналізму лікаря. У літніх людей інфекційний ендокардит протікає не так, як у людей більш молодого віку. Часто на початку захворювання симптоми виражені мало. Можуть турбувати головні болі, запаморочення, слабкість, нездужання. Хворий блідий, млявий, апетит знижений. На тлі підвищення температури турбують болі в серці. Іноді на шкірі з'являється дрібна висипка, особливо на внутрішніх поверхнях рук. Для точної постановки діагнозу інфекційного ендокардиту необхідно провести ряд досліджень в умовах лікарні: ЕКГ, аналіз крові на виявлення в ній мікробів, що викликали захворювання, загальний аналіз крові та ін. Прогностичне значення клінічних симптомів дебюту хворобиГоспітальна смертність хворих ІЕ варіює від 9,6 до 26%. Вкрай високий рівень смертності навіть у еру антибактеріального лікування і раннього хірургічного втручання вимагає впровадження в повсякденну практику попередньої прогностичної оцінки симптомів дебюту хвороби. Це дозволить оптимізувати лікування хвороби, наприклад розглядати хірургічне лікування як основне вже в дебюті хвороби. Прогностична оцінка симптомів заснована на 4 факторах: клінічний портрет хворого; внесердечние прояви хвороби; характеристика збудника хвороби; результати ЕхоКГ. Прогноз завжди важче при локалізації інфекційного ендокардиту на клапанах «лівого» серця, а хворий з швидко прогресуючою недостатністю кровообігу, гломерулонефрит і верифіковані флорою S. aureus має високий ризик летального результату і вимагає хірургічного лікування на максимально ранніх термінах хвороби. Ризик смерті у таких хворих сягає 79%. Низькі показники ФВ або швидке зниження їх за короткий час, цукровий діабет, порушення мозкового кровообігу (можлива емболія в інші органи) підвищують ризик смерті більш ніж на 50%. Таким чином, в сучасній тактиці ведення хворого чітко сформований принцип ранньої прогностичної оцінки стану хворих для формування групи хворих, які потребують максимально раннього хірургічного лікування. Досить наявність хоча б одного із симптомів, щоб оцінити прогноз пацієнта як важкий. Симптоми в последебютний періодОдин з найбільш частих симптомів хвороби - лихоманка. Ступінь підвищення температури тіла різна. При гострому початку хвороби, як правило, лихоманка досягає високого рівня, причому різниця між максимальною і мінімальною температурою тіла може досягати 2-3 ° С. При підгострому початку хвороби температура субфебрильна. У ослаблених пацієнтів лихоманка може бути відсутнім. Відсутність лихоманки розглядають як прогностичний показник важкого перебігу хвороби. У важких випадках лихоманка супроводжується ознобами і профузними потами. Найчастіше все / о підйом температури відбувається в нічні години, що призводить до «вимггиванію» пацієнта. Разом з лихоманкою з'являються симптоми, характерні для недостатності кровообігу, - задишка, тахікардія. В основі недостатності кровообігу лежить не тільки порушена внутрішньосерцева гемодинаміка, обумовлена \u200b\u200bруйнуванням клапанів, а й розвивається міокардит. Поєднання міокардиту і деструкції стулок клапанів призводить до швидкого формування ремоделювання камер серця. У цей період лікар, регулярно вислуховує серце, крім характерних шумів визначає зниження гучності I тону в 1-й точці аускультації. Це відноситься до ознак важкого прогнозу. В цей же період можлива зміна кольору шкіри. С.П. Боткін, В. Ослер описували цей колір як колір кави з молоком і надавали йому велике значення. У сучасній клініці цей симптом втратив значення і навіть не згадується в посібниках як діагностично важливий. Кожен хворий відзначає артралгія, міалгія. Біль носить системний характер і, як правило, симетрична. Локальна біль нетипова і вимагає виключення емболії або дебюту остеомієліту. У кожного третього хворого чітко проявляються ознаки швидкої втрати маси тіла. Це - важливий симптом, що відображає ступінь інтоксикації і тяжкість прогнозу. Спостереження за хворими на інфекційний ендокардит показали, що надлишок жирової тканини до хвороби пов'язаний з кількістю летальних випадків. Кожен сьомий пацієнт відзначає головний біль і підйом артеріального тиску. В основі його підвищення лежить розвивається гломерулонефрит, який супроводжується протеїнурією, зниженням швидкості клубочкової фільтрації і зростанням рівня креатиніну. Контроль швидкості фільтрації обов'язковий для всіх хворих на інфекційний ендокардит, так як дозволяє адекватно розраховувати дози вводяться антибіотиків. В період розгорнутої клінічної картини лікар традиційно очікує виявити характерні прояви хвороби на периферії - вузлики Ослера, плями Рота, геморагії нігтьового ложа, плями Джейнвея. Ці стигмати хвороби мали велике значення в доантібактеріальную еру, проте в сучасній клініці їх зустрічають рідко, їх частота<5%. С.П. Боткін надавав великого значення пальпціі селезінки, виділяючи кілька типів щільності її краю, що позволялет оцінити тяжкість захворювання. В еру лікування ІЕ антибіотиками виражену спленоме-Галію вдається відзначити менш ніж у 5% хворих. Таким чином, клінічна картина інфекційного ендокардиту істотно змінилася. У клініці переважає велика частота стертих форм, інтоксикаційний синдром, синдром аутоімунних поразок і синдром гемодіна-вів порушень. Практично не зустрічають симптоми шоку. При адекватно обраному антибактеріальній препараті лихоманку вдається лікувати до 7-10-го дня. Збереження лихоманки на тривалий термін свідчить про наявність інфекційного агента S. aureus або про приєднання нозокоміальної (вторинної) інфекції або про наявність абсцесу. Нормалізація температури не означає вилікування хворого. Багато в чому клінічна картина постдебютного періоду хвороби складається з ускладнень захворювання. Типові ускладнення інфекційного ендокардиту - недостатність кровообігу, неконтрольований інфекційний процес (абсцес, аневризма, фістула, зростання вегетаций, збереження температури\u003e 7-10 днів), емболія, неврологічні прояви, гостра ниркова недостатність. Одне ускладнення спостерігають у 70% хворих, одномоментно два ускладнення - у 25% хворих. У наркоманів найчастіше уражається тристулковий клапан з розвитком септичних тромбоемболій в судини малого кола (множинні двосторонні інфаркт-пневмонії з розпадом). Лікування інфекційного ендокардитуПри інфекційному ендокардиті або лише при підозрі на нього хворого необхідно терміново госпіталізувати! Лікування самостійно вдома небезпечно для життя. В умовах лікарні лікування хворого починається з призначення антибіотиків. Спочатку призначають пеніцилін. Він малотоксичний і застосовується у великих дозах (20 млн ОД на добу і більше при необхідності). Але у літніх людей все ж застосовувати його треба з обережністю, так як в високих дозах він може посилити серцеву недостатність і болю в серці. Зазвичай пеніцилін комбінують з яким-небудь ще антибіотиком. Наприклад, з гентаміцином (в середній дозі 240-300 мг на добу). У деяких випадках використовують ампиокс, оксацилін (6-10 мг на добу), цефалоспорини (4-10 г на добу). Крім того, використовують також препарати з таких груп, як дезагреганти, антикоагулянти, глюкокортикоїди, імуноглобуліни, дезінтоксикаційні засоби. При сильному руйнуванні клапанів серця вирішується питання про проведення операції на серці. У літніх хворих операція здійснюється в більш ранні терміни (в перші 3-4 тижні захворювання), інакше в подальшому швидко наступають важкі ускладнення. Засоби народної медицини можна використовувати тільки як допоміжне лікування і тільки в період одужання!
антимікробну лікуванняЦе лікування - основа лікування інфекційного ендокардиту. Саме антибіотики перевели ІЕ з абсолютно невиліковного смертельного захворювання в виліковне. В останні десятиліття відбулися значні події в вивченні флори, що викликає ІЕ, що дозволило сформулювати основні тенденції в сучасному антибактеріальній лікуванні інфекційного ендокардиту.
Лікування інфекційного ендокардиту антибіотиками розділене на два принципово різних підходи. А - лікування ІЕ з встановленим збудником і Б - лікування ІЕ з невстановленим збудником. Лікування інфекційного ендокардиту з встановленим збудникомСтрептококовий інфекційний ендокардитПеніціллінчувствітельние стрептококи Тактика вибору режиму застосування антибіотика залежить від величини мінімальної переважної концентрації (МПК). якщо МПК<0,125 мг/л (в 90% случаев неосложненного течения инфекционного эндокардита), то двухнедельное лечение пенициллином в комбинации с цефтриаксоном или гентамицином (или нетимицином) оптимально. Назначая аминогликозиды (гентамицин, нетимицин), следует удостовериться, что функция почек сохранена. При умеренном снижении их функции или исходно нормальных показателях можно обсуждать режим использования гентамицина 1 раз в день. Больным с аллергией на?-лактамные антибиотики показан ванкомицин. Широко обговорювався антибіотик тейкопланін не має переконливих ефективних доказів. пеніцилін стрептококи Якщо МПК\u003e 0,125 мг / л, але<2,0 мг/л, то стрептококки относительно резистентны. Если МПК >2,0 мг / л, то такий їх штам визнають абсолютно резистентним. У ряді рекомендацій абсолютно резистентними визнають штами, якщо МПК\u003e 0,5 мг / л. Останнім часом відзначають значне зростання штамів абсолютно резистентних до пеніцилінів, перевищуючи рівень 30%. Клінічна картина такого інфекційного ендокардиту характеризується тяжкістю перебігу, смертність становить 17%. Незважаючи на загальні базові антибіотики в лікуванні ІЕ пеніцилін і пені-ціллінчувствітельних штамів, розрізняють тривалість лікування і комбінацію антибактеріальних препаратів. Короткий режим лікування виключений. Тривалість лікування зростає з 2 тижнів при чутливих до пеніциліну штами до 4 тижнів при пенициллинрезистентного. При високій МПК ванкоміцин набуває статус препарату вибору. Будь-яка форма резистентності (відносна або абсолютна) має на увазі тривалість лікування аміноглікозидами до 4 тижнів разом з базовими препаратами. Інфекційний ендокардит, обумовлений цими збудниками, відносно рідкісний в сучасній клініці. З огляду на високу частоту менінгітів (характерну для Strept. Pneumonia), важливо визначити, як лікувати інфекційний ендокардит, якщо він поєднується або не сполучається з менінгітом. У випадках, коли менінгіт відсутня, тактику лікування визначає лікар на рівні МПК (штам чутливий, щодо чутливий, резистентний). При поєднанні з менінгітом пеніцилін необхідно виключити з-за його низької здатності проникати в спинномозкову рідину. Препарат вибору в цій ситуації - цефтриаксон. Р-гемолітичні стрептококи мають ряд особливостей:
Для всіх груп вибір стрептококів режиму залежить від МПК. Режим короткого лікування протипоказаний категорично. Інфекційний ендокардит, викликаний стафілококомДля інфекційного ендокардиту, викликаного S. aureus, характерно тяжкий перебіг і швидка деструкція клапана. Для ІЕ, викликаного коагулазонегатівних штамами, характерно формування околоклапанного абсцесу, метастатических септичних ускладнень. Якщо стафілококова флора верифицирована, то тривалість лікування повинна перевищувати 4 тижнів і досягати 6 тижнів. При виявленні стафілококової флори найважливішим питанням для клініциста стає питання про чутливість флори до мети-циллином. Метіціллінрезістентних флора характеризується важким перебігом і високою смертністю. Ведучий препарат, препарат вибору в лікуванні стафілококового ІЕ - оксацилін. Доведено високу ефективність оксациллина при лівосторонньому стафілококової ІЕ власних клапанів з неускладненим перебігом при тривалості лікування 4 тижні, при ускладненнях інфекційного ендокардиту тривалості лікування 6 тижнів. Для стафілококового інфекційного ендокардиту клапанів правого серця з неускладненим перебігом рекомендований 2-тижневий курс лікування. У клініці немає переконливих доказів клінічної ефективності гентаміцину при стафілококової ІЕ, однак узгоджена позиція експертів дозволяє приєднати гентаміцин до лікування оксациллином на 3-5 днів при ІЕ природних клапанів і до 2 тижнів при ІЕ протезувати клапанів. Включення рифампіцину в комбіноване антибактеріальне лікування інфекційного ендокардиту обумовлено тим, що рифампіцин високоефективний проти бактеріальних плівок, що покривають металеві поверхні кардіостимуляторів і штучних клапанів. У пацієнтів з алергічною реакцією на пеніцилін (НЕ анафілактичний тип реакції) можливі цефалоспорини 4-го покоління. При анафілактичної реакції на пеніцилін можливий тільки ванкоміцин з гентаміцином. Особливу нішу в лікуванні інфекційного ендокардиту сформували хворі з метіціл-лінрезістентнимі і ванкоміцінрезістентнимі стафілококами. Моніторинг флори у хворих ІЕ показує, що в останні 3-5 років рівень резистентності стрімко збільшується. При резистентності до метициліну препарат вибору - ванкоміцин. Призначення інших груп (на практиці в цих ситуаціях призначають карбапенеми) помилково, тому що MRSA резистентні до них. Прогноз хворого з ІЕ, викликаним штамами, резистентними до ванкоміцину, важкий. У цій ситуації можливе використання менезоліда. Вивчають роль нового антибіотика хінупристин дальфопристин (сінерціт), нового циклічного ліпопептіда - даптоміцином (6 мг / кг в день внутрішньовенно). У всіх випадках резистентності до ванкоміцину вести хворого необхідно спільно з клінічним фармакологом. При ІЕ протезувати клапана лікаря необхідно точно встановити дату операції. Якщо стафілококовий інфекційний ендокардит розвинувся до 1 року, то його викликав коагулазонегатівних метицилінрезистентний стафілокок. У цій ситуації оптимальна комбінація ванкомицина зрифампіцином і гентаміцином протягом 6 тижнів. Якщо штам резистентний до гентаміцину або інших аміноглікозидів, в комбінацію з трьох антибіотиків замість аминогликозида слід ввести фторхінолон. Інфекційний ендокардит, викликаний ентерококамиЕнтерококові інфекційний ендокардит в 90% випадків викликається Enterococcus faecalis і значно рідше Е. faecium. Обидва штаму характеризує вкрай низька чутливість до антибіотиків, що свідомо вимагає гідного лікування протягом до 6 тижнів і обов'язкової комбінації антибактеріальних препаратів, заснованої на синергизме бактерицидної активності пеніцилінів, ванкоміцину з аміноглікозидами. Суть такої комбінації полягає в тому, що пеніциліни і ванкоміцин збільшують проникність мембрани ентерококка для аміноглікозидів. Підвищена проникність призводить до створення високої концентрації препаратів в рибосомах всередині клітини, що призводить до вираженого бактерицидної ефекту. Рекомендації США (AHA) і європейські рекомендації розрізняються за вибором першого препарату в лікуванні ентерококкового інфекційного ендокардиту. У США рекомендують пеніцилін в дозі до 30 млн ОД / добу. В європейських рекомендаціях препарат вибору - амоксицилін, 200 мг / кг в день, внутрішньовенно, або ампіцилін в тій же дозі. Другий препарат вибору для комбінованого лікування - гентаміцин. При резистентності флори до гентаміцину його слід замінити на стрептоміцин в дозі 15 мг / кг на добу внутрішньовенно або внутрішньом'язово кожні 12 годин, контроль функції нирок обов'язковий. Ліквідація ентерококковой флори ефективна тільки при комбінації пеніцилінів і аміноглікозидів. У ряду хворих відзначають резистентність до пеніцилінового ряду, в цих ситуаціях препарат пеніцилінового ряду змінюють на ванкоміцин. При полірезистентності штаму Enterococci, в тому числі і до ванкоміцину, доцільно почати лікування мінезолідом, 1200 мг / сут, внутрішньовенно, в 2 дозах. Для практики важливі наступні положення:
Інфекційний ендокардит, обумовлений НАСЕК-групоюРяд грамнегативнихмікроорганізмів об'єднаний в групу НАСЕК. Сумарно ці мікроорганізми викликають від 5 до 10% всіх випадків інфекційного ендокардиту природних клапанів. Відмітна особливість НАСЕК - повільне зростання, що ускладнює визначення мінімальної переважної концентрації. Ряд мікроорганізмів з групи НАСЕК виділяють р-лактамази, що ускладнює використання незахищених пеніцилінів в якості препаратів 1-й лінії. Доведено ефективність цефтриаксону в дозі 2 мг в день протягом 4 тижнів. Для штамів, що не продукують р-лактамази, доведена ефективність ампіциліну, 12 г в день, внутрішньовенно 4-6 доз, плюс гентаміцин, 3 мг / кг в день, в 2 або 3 дозах. Тривалість лікування - 4 тижні. Ефективність дії на НАСЕК фторхинолона ципрофлоксацину, 400 мг, внутрішньовенно 2 рази на день, менше, ніж у комбінації амінопеніцилін + аміноглікозид. У 2007 р Міжнародна група по вивченню інфекційного ендокардиту повідомила про ІЕ, викликаному грамнегативною флорою не з групи НАСЕК. Такий ІЕ виявлено у 49 (8%) з 276 хворих ІЕ, включених в регістр. Тяжкість перебігу хвороби дозволяє дослідникам рекомендувати хірургічне лікування в максимально ранній термін + лікування р-лактамнимиантибіотиками разом з аміноглікозидами. Інфекційний ендокардит, викликаний рідкісними збудникамиВ абсолютній більшості випадків рідкісні збудники не виявляються звичайними методами і хворий потрапляє в розряд інфекційного ендокардиту з невстановленим збудником. В останній рік до таких збудників відносять мікроорганізми. Незважаючи на їх рідкість спеціальне бактеріологічне дослідження після негативних результатів посіву крові обов'язково. Тривалість інфекційного ендокардиту, викликаних рідкісними формами мікроорганізмів, не встановлена. Бактеріостатичні препарати доксициклін, еритроміцин застосовують в лікуванні інфекційного ендокардиту тільки в цій ситуації. емпіричне лікуванняКоли флору, що викликала інфекційний ендокардит, не вдалося встановити, чи мікробіологічний аналіз неможливий, або пацієнт знаходиться в очікуванні лабораторних результатів, лікарю необхідно визначити вибір антибактеріального препарату. При ухваленні рішення необхідно знати, чи є протез клапанів, коли він встановлений, чи отримував хворий раніше (коли) антибактеріальне лікування (яке), чи існує непереносимість р-лактамних антибіотиків. У цих ситуаціях рекомендують почати лікування з ампіциліну - сульбактаму, 12 г / сут, в поєднанні з гентаміцином. При непереносимості пеніциліну призначають ванкоміцин в поєднанні з ципрофлоксацином та гентаміцином. При ІЕ протезувати клапана ефективна комбінація ванкомицина зрифампіцином і гентаміцином. До цієї до омбінаціі доцільно додати цефіпім, якщо протезування виконано за 2 міс до хвороби, і ймовірність приєднання грамнегативних аеробів висока. Профілактика інфекційного ендокардитуВ першу чергу профілактику інфекційного ендокардиту необхідно проводити у хворих зі зміненими клапанами, тобто з вадами серця, незалежно від того, оперовані вони чи ні. Як першочергові заходи сануючих вогнища інфекції будь-якої локалізації. При екстракції зуба, тонзилектомії, установки сечового катетера і його вилучення, будь урологічної операції, фіброгастроскопії, колоноскопії необхідно профілактично застосовувати антибіотики короткими курсами. Якщо у хворого визначають непереносимість препаратів пеніцилінового ряду, використовують амоксицилін, 2 г за 1 год до втручання (можливий ампіцилін). При непереносимості аминопенициллинов застосовують макроліди. При втручаннях в урогенітальної зоні, фіброколоноскопії, гастроскопії у хворих з високим ризиком інфекційного ендокардиту доцільно профілактичне лікування комбінацією препаратів: ампіцилін, 2,0 г внутрішньовенно + гентаміцин, 1,5 мг / кг внутрішньовенно за годину до маніпуляції і через годину після маніпуляції, дати всередину ампіцилін, 2,0 г. У хворих з помірним ризиком можна обмежитися використанням цієї комбінації тільки до втручання. При непереносимості аминопенициллинов хворим з високим і помірним ризиком доцільно г її г і в схему лікування ванкоміцин за 1-2 год до втручання. Виживання і смертність хворих на інфекційний ендокардитВиживання протягом 10 років становить 60-90%; 20-річний рубіж переживають 50% вилікуваних хворих. Виживання залежить від ряду факторів. Вона вище при більш ранньому початку хвороби, у хворих, які зазнали хірургічного лікування. Велика смертність у віддаленому періоді пов'язана з НК. Інфекційний ендокардит - це запальний процес інфекційного походження, що вражає внутрішню оболонку серця (ендокардит), яка вистилає його камери і клапани. Захворюваність на інфекційний ендокардит, за даними різних авторів, становить від 3 до 10 випадків на 100 000 населення. Жінки хворіють в два рази рідше за чоловіків. Інфекційний ендокардит - це інфекційне полипозно-виразкові запалення ендокарда Причини і фактори ризикуДля розвитку інфекційного ендокардиту необхідне поєднання декількох чинників:
Причина виникнення транзиторної бактеріємії зазвичай криється в наявному в організмі осередку хронічної інфекції або у виконанні інвазивних (тобто відбуваються з пошкодженням цілісності шкірних покривів) медичних маніпуляцій. Найчастіше збудником підгострій форми інфекційного ендокардиту виступає зеленящий стрептокок. Гостру форму захворювання можуть викликати:
Дуже важко протікають інфекційні ендокардити, зумовлені грибковою інфекцією, анаеробними і грамнегативними збудниками. Причиною грибкового ендокардиту стають тривала антибіотикотерапія або довго стоїть в вені катетер. Чутки, які в кровоносній руслі мікроорганізми проникають в порожнині серця і прилипають до ендокардит. Цей процес називається адгезією, умовами його протікання є порушення імунітету, а також вроджені або набуті вади клапанного апарату. Інфекційний ендокардит може мати серйозні ускладнення, здатними привести до летального результату: гостра серцева недостатність, септичний шок, поліорганна недостатність і ін. Викликані пороками серця гемодинамічні порушення сприяють виникненню мікротравм ендокарда і клапанів. Через дані травми в ендокард і проникають інфекційні агенти. Мікробні колонії дуже швидко руйнують клапани, в результаті чого вони вже не можуть виконувати свої функції, і у пацієнта розвивається швидкопрогресуюча серцева недостатність. На тлі інфекційного ендокардиту відбувається імунне ураження ендотелію (внутрішнього шару) капілярів слизових оболонок і шкірних покривів. Це проявляється симптомами геморагічного капіляротоксикозу або тромбоваскуліта. форми захворюванняЗалежно від причини виникнення інфекційний ендокардит буває:
За характером перебігу виділяють наступні форми інфекційного ендокардиту:
{!LANG-140697cb1a8135eab19fb8c414ffea83!} {!LANG-22854302141f41515a9f71b106203c3d!} {!LANG-e73410bafb65de86ae4c202c6c424d45!}{!LANG-5df18bb0ac8104c2c322219260660a69!}
{!LANG-a6ee41ead30aca6085252655ce28cd16!} {!LANG-89ac65ccd9a119dff7df372b387f2de6!}{!LANG-f6730df5ab3a75563fa45933f542e9ae!}
{!LANG-a814522a13e478affa1c51b1aa55b2eb!} {!LANG-8db263942f9f5e906197961dad02ed45!} {!LANG-abc7327e3b33ba896449675d11fd6ec9!}
діагностика{!LANG-16fa0010d45941d0bf6c6812aeff3152!}
{!LANG-e665430ed736112774e3c3389869ddf5!}{!LANG-189f7923a30e4e3b5ac7345c65c40402!} {!LANG-1716d61288e7d52b4bea41606ee15ac1!} {!LANG-690bbf91defc1bc6d6504e9dd4fb5307!} {!LANG-151ac7515680498385be4e7a5bcf4e07!} {!LANG-04c6a8b678c1dd6e0558d06cf8cdf237!} {!LANG-0673a77d6c213430f0c3319507a451e4!} {!LANG-3bef417b4c34d7003178f8ad9a885071!} {!LANG-0ab8ca3be849c9ed82139299683c3bf6!}{!LANG-8cf649c1b7f20fffc144256c6bb5ead5!}
{!LANG-142fec959b9375de07a7fc52b829afda!}{!LANG-d31cc5bfadece36be92566dbe6a5ee77!} {!LANG-e03490ae8756d3f786cd8ccc0cbb48f4!}{!LANG-015d10a8105a2291f9e17eb58a8f228b!} {!LANG-e9abf952369caf76897c80782363fc5c!} {!LANG-8200944e58e9ec5bcbcf449ed9d93354!}
{!LANG-d9ac045064c7754b0de9d849eef3cdb8!}
|
{!LANG-6a7209d6e8ca063c7c89cb3dd4f3d658!} |
---|
{!LANG-f343a444d053ed433261b8f2b4b0aa16!}
{!LANG-3ae76c10ddbb9830a0977072d0952d26!} |
{!LANG-9fd4483b6e96ea6f45aed98a4d2e567a!}
- {!LANG-9362efa012d3d23fa82f3575cc853aed!}
- {!LANG-290c7ce49e8d878e36d444d87b2544d2!}
- {!LANG-9a582b54a919832d3118ad3dd0e5b378!}
- {!LANG-4d13d35486bdb87e4db969c4600a9b4a!}
- {!LANG-1dd188ce90cf256227b01e9601929252!}
- {!LANG-c56b2e140b2231a52cf345915e7f0aa6!}
- {!LANG-7aa0bc5fd8e1a33d273945efadc6d5ee!}
- {!LANG-ad5c1db252893bb2382afc6ec5f339c1!}
- {!LANG-b687301220b67ab51d183834959ab000!}
- {!LANG-2ef36ff98b469d9f72d9de76e7f3df3e!}