Крим. Історія входження в Російську Імперію

Ласси, Петро Петрович (1678-1751), - граф, генерал-фельдмаршал уродженець Ірландії. У 1700 р перейшов на російську службу. Брав участь в Північній війні (1700 - 1721 рр.), Бойових діях російської армії в Польщі (1733 г.) на стороні короля Августа III проти Станіслава Лещинського. З 1723 по 1725 рр. він був членом військової колегії, пізніше - ризьким генерал-губернатором. Вироблений в генерал-фельдмаршалом, брав участь у турецькій війні 1736-1739 рр., Майже завжди начальствуя окремим корпусом. У 1740 р за ним затверджений графський титул, подарований йому імператором Карлом VI. У шведську війну 1741-43 рр. був головнокомандувачем російської армії.

Граф Петр' Петровичь Ласси народився Вь Ірландіі 30 Жовтня 1678 року од благородних' батьків древньої Фаміліі. Спочатку он 'перебував у Французькій службѣ, участвовал' под знаменами славного фельдмаршала Катіната Вь Савойської войнѣ, потом' бився супроти турків Вь арміі Імператора і, нарешті, предложіл' послуги свої Петру Великому, Вь 1700 році.

Он 'явіл' досліди своїй силі були Вь разних' бітвах' супроти шведів; пожалован' Вь 1705 р Маіором'; важко ранен' на Полтавском' сраженіі; перший вступіл' Вь Ригу (1710 г.), бувши вже Полковніком'; наіменован' Комендантом' тамтешньої крѣ пости; знову обнажіл' меч (1711 г.): перебував Вь Прутском' походѣ; преслѣ довал' потом' до Позена Грасінскаго, прихильника Карла XII; проізведен' Вь Генерал'-Маіори (1712 г.); служіл' под знаменами Меншикова Вь Помераніі і Голштініі; участвовал' у взятіі крѣ пости Тенінген (1713 г.), Вь разбітіі шведського Генерала Графа Штейнбока, Вь занятіі міста Штетина. Вслѣ д'за тѣ м', Ласси продолжал' службу свою Вь арміі Графа Шереметєва: перебував Вь Польшѣ, Померанiі і Мекленбургіі; відправившись, Вь 1719 році, на галерах' Кь Шведскім' берегах, проізвел' страшния опустошенія Вь тѣ х 'мѣ стах', заставіл', вмѣ стѣ зй Генерал'-Адміралом' Графом' Апраксіним', Королеву Улріке Елеонору погодитися на предложенния їй условія про мірѣ Петром' Велікім'; пожалован' за свої військові подвиги Генерал'-Лейтенантом' (1720 г.).

Вскорѣ відкрилася нова війна зй Персіею: Ласси, по прічінѣ разстроеннаго здоров'я, імѣ звелів тоді пребиваніе Вь невеликий деревнѣ, йому належала. Бездѣ йствіе його тривало до вступленія на Престол' Імператриці Катерини I: вона завітала Лассія кавалером' ордена Св. Олександра Невскаго, Вь самий день учрежденія цього знака отлічія, 21 Мая 1725 года; Генерал'-Аншефом', Членом' Військової Коллегіі (Вь Августѣ) і вскорѣ Главнокомандовавшім' арміею, розташованих Вь Петербургѣ, Вь Інгріі, Новогородської губерніі, Естляндіі і Кареліі; Ріжскім' Генерал'-Губернатором' (1726 г.).

Коли юний Петр' II-й наслѣ довал' Екатерінѣ, Князь Меншіков', управлявшій кормілом' Держави, возобновіл' усілія свої Кь полученію Герцогства Курляндскаго і, не успѣ Вь Вь своем предпріятіі посредством' переговоров', вознамѣ рілся силою досягти желаемаго. Цікаво, що Герцог' Фердінанд' знаходився ще Вь жівих', що не думав про смерть, а про женідьбѣ, помер через' десять лѣ т'потом', імѣ звелів вже наслѣ дніка, Принца Моріца Саксонскаго, вибраного (1726 г.) на Сеймѣ Курляндського і Семігальскій Державними чинами! - Ласси вступіл' Вь Курляндію зй трьома пѣ Хвідн полками і двома кінними (1727 г.). Йому доручено було вислати із 'Герцогства укривавшагося Вь оном' Моріца: Полковнік' Функ' дістав пріказаніе од Россійскаго Генерала заарештувати Принца на островѣ Османгенѣ; але он 'успѣ звелів сховатися на рибальському лодкѣ од нашого загону. Функ' захватіл' його свиту, що складалася з ста шести человѣ Кь, майно і паперу. Моріц' звернувся Кь Лассію зй пісьменним' предложеніем': щорічно ѳ идават' Меншикову по сорока тисячь ефімков', якщо он 'відмовиться од свого требованія, яке может залучити Вь війну Россiйскiй двір зй польським, од чого обуриться тиша всієї Європи; обѣ щал' двѣ тисячі червонних' того, хто возмет' на себе содѣ йствіе Вь етом' дѣ лѣ і, на словах', чрез' посланнаго, викликався навіть подвоїти пропоновану їм суму Князю Іжерскому. Записка Моріца привезена Вь Петербург '9 Вересня, Вь тот самий день, коли Меншіков', позбавлений урядників і знаков' отлічій, вислан' бил із' столиці; але Ласси успѣ звелів, однакож', знищити ізбраніе Моріца (26 числа).

Доселѣ Полководец' Петра Великого бил тільки ісполнітелем' распоряженій другіх Вождів, що не імѣ звелів випадку надати у всем 'блескѣ пріобрѣ теннаго їм навички Вь военном' ремеслѣ. Імператриця Анна Iоанновна ввѣ рила йому (1733 г.) начальство над 'двадцятитисячний арміей, зй коею рушив он' Кь берегах Вісли супроти пріверженцев' Станіслава Лещінскаго. 4 Января прібил' Ласси Кь Торну; етот' город підкорився новообраному Королю Августу III і впустіл' Русскій гарнізон'. Ласси держал' Вь осадѣ Данціг', коли смѣ ніл' його Граф Мініх'. Залишаючись під командою фельдмаршала, он 'разсѣ ял десятитисячний корпус' Графа Тарло і Кастелана Терскаго, поспѣ шавшій на допомогу Станіславу Кь Данцигу, содѣ йствовал' сдачѣ цього міста, істребіл' війська Мощінскаго, овладѣ звелів Краковим', награжден' од Августа III орденом' Бѣ Лаго Орла (1734 р ).

Вь 1735 році Ласси виступіл' Кь Рейну зй 12,000 человѣ Кь для соедіненія зй арміею Принца Савойскаго: прошел' Богемію і Верхній Палатінат', збуджуючи вездѣ удівленіе устройством' і дисципліною предводімих' їм полків, заслужіл' похвалу славного Евгенія. Допоміжне військо наше повернулося назад' зй берегов' Рейну, по прічінѣ заключеннаго тоді світу між Франціею і Австріею: Імператор' Карло VI пожаловал' Лассію портрет' свій, обсипаний бріліантамі і п'ять тисячь червонних'; Государиня перепровадила до нього Фельдмаршальскій жезл', 17 Февраля 1736 року доручила відправитися Кь Азову.

Між Ізюмом' і Українськими лініямі у степу Татари напали на Козаків, сопровождавшіх' Лассія, разсѣ яли їх і частію взяли Вь плѣ нь; сам Фельдмаршал' ледь успѣ звелів поскакати; екіпажі його була зупинені і пограбовані. 20-го Травня, Азов' здався йому на капітуляцію. Імператриця нагородила вѣ рния і радѣ тельния служби Лассія орденом' Св. Апостола Андрія Первозваннаго 5 Марта 1737 року.

Он 'обеземертіл' ім'я своє славним походом' у Крим. Хан зі всѣ м'військом розташувався ззаду Перекопської лініі, їм значно укрѣ полоненої, але Ласси повел' сорокатисячний армію новою дорогою. Согласясь Вь военних' операціях' зй Контр'-Адміралом' Бредалем', долженствовавшім' зміцнило йому флотіліею на Черном' морѣ, Фельмаршал' рушив од рѣ ки Берди зі всѣ ми силами Кь Молочним' водам', тримаючись как можна ближче берега Азовського моря. 14-го Іюня (1737 г.), армія розташувалася лагерем' уздовж рукава цього моря, який триває до Перекопу, імѣ я флотілію Бредаль на разстояній пушечнаго вистрѣ ла од себе. Ласси зразу наказав навести мост'; вся армія, перейшовши чрез' нього 18-го Іюня, продовжувала похід уздовж Азовського моря по косѣ, провідною Кь Арабат; Кь неї приєдналися чотири тисячі Калмиков', под предводітельством' Голдан'-Нарма, сина Дундук'-Омбо. Здивований хан поспѣ шіл' Кь Арабат, щоб зупинити Россіян' Вь етом' тѣ сном' прохід; але Ласси, узнав' про прібліженіі його, наказав вимѣ рить глибину рукава морскаго, отдѣ ляющаго косу од Криму, і нашед' зручне мѣ сто для переправи, велѣ звелів сдѣ лать плоти із 'пустих' бочек', бревен' і рогаток', при арміі найденних'. В такий спосіб пѣ хота переправилася чрез' рукав' на плотах', а кавалерія вплав.

Чи не одін' хан счітал' дерзновенним' намѣ реніе Лассія йти по косѣ Кь Арабат. Всѣ Генерали, кромѣ Шпігеля, прийшли до нього Вь намет зй представленіем', що он 'подвергает' загибелі армію. Ласси отвѣ чал', що военния предпріятія звичайно бувають пов'язані зй опасностію, і що хоча он 'отут і не відіт' оной; однакож' просіт' у ніх' совѣ та, яким-'чином вчинити Вь етом' случаѣ? Генерали совѣ Това йти назад'. «Якщо ви хочете - возразіл' Фельдмаршал' - то я накажу забезпечити вас 'видами для от'ѣ зда» - і велѣ звелів Секретарю своєму виготовити оні, назначів' двѣ сти драгунов' для сопровожденія Генералов' Вь Украйну, щоб вони чекали там' його возвращенія. Ледве могли вони чрез' три дні пом'якшити Лассія і випросити позволенія залишитися при ньому.

Хан узнав', що Російська армія увійшла НЕ чрез' Арабатскій прохід, у якого он 'її ждал', але чрез' залів', і що вона Йде прямо до нього, ушел' Вь гори, будучи тревожім' козаками і Калмикії. Тоді Фельдмаршал' поворотіл' вправо Кь горам', щоб наздогнати Хана. Вь двадцяти шести верстах від Карасубазара, Повелитель Кримцев' зй кращими своїми військами атаковал' Російську армію; але бил прогнан' зй потерею. Послѣ цього Ласси пошел' Кь Карасубазар; загони непріятельскіе, старавшіеся перешкоджати шествію руських, були разсѣ яни. На височини, близь міста, відкрився послѣ днім' укрѣ полонений табір, Вь котором' було до п'ятнадцяти тисячь турків. Обозрѣ Вь оно, Фельдмаршал' наказав Генерал'-Лейтенанту Дугласу, провід авангардом', атакувати неприятеля і овладѣ ть містом. Дуглас' ісполніл' це порученіе зй совершенним' успѣ хом': послѣ сраженія, продолжавшагося НЕ болѣ е годині, Турки звернулися Вь бѣ гство; город бил разграблен' і сожжен'. Фельдмаршал' розташувався лагерем' Вь двух верстах від нього. Козакам і Калмикам' наказано було проникнути как можна далѣ е Вь гори і палити житла татар: близько тисячі селеній звернені Вь попіл; болѣ е тридцяти тисячь биків і до ста тисячь баранов' сдѣ лалісь здобиччю побѣ дителей. 15 Іюля, Ласси собрал' військовий совѣ ть, Вь котором' рѣ Шено йти назад' із 'Криму; бо план' операцій, состоявшій Вь наказаніі татар за набѣ ги їхні на Россію, бил вьполнен', і дальнѣ йшіх' дѣ йствій НЕ належало.

Вь слѣ дующем' році (1738) Фельдмаршал' Ласси покрил' себе новою славою: вступіл' у Крим зй трідцатіпяті тисячний арміей, що не потеряв' жодного человѣ ка. Хан стояв у Перекопської лініі зй сорока тисячним' корпусом для захисту оной. Вь лѣ тнiе жаркіе дні частина Азовського моря висихает', і західний вѣ тер' так 'вигоняет' із' онаго воду, що по дну можна досягти півострова. Фельдмаршал' скористався етім' вѣ тром' і до припливу успѣ звелів перейти море. Перекоп' здався 26 Іюня зй двух тисячним' залогою Яничар'. У ньому знайдено до ста гармат. Ласси пошел' далѣ е у Крим, який виявився майже пустим'. Взорвав' всѣ укрѣ пленія Перекопскон лініі, он 'повернувся Вь Октябрѣ мѣ сяцѣ Вь Украйну.

Вь 1739 році Ласси бил возведен' Вь Графское гідність Россiйской Імперіі (Вь Ноябрѣ); Вь 1740 році, з нагоди святкування постановленнаго світу зй Портою Оттоманською, за мужні подвиги награжден' шпагою, обсипали бріліантамі і пенсіоном' Вь три тисячі рублів; пожалован' Ліфляндскім' Генерал'-Губернатором'. Вскорѣ возгорѣ лась війна зй Швеціею (1741р г.). Правителька Анна Леопольдівна ввѣ рила Лассію головне начальство над 'арміею. Разбів' (23 серпня) четирех тисячний Шведскій отряд' під командою Генерал'-Маіора Врангеля, взяв' його самого Вь плѣ нь і, вмѣ стѣ зй нім ', 1200 человѣ Кь ніжніх' урядників, також захватів' у неприятеля двѣ надцять гармат, Фельдмаршал' овладѣ звелів укрѣ пленним' містом Вільманстрандтом'. Россійская армія розташувалася на зімніх' квартірах'. Вь 1742 завойовані міста: Фрідріхсгам', 29 Іюня; Борго, 30 числа; Нейшлот', 7-го Августа; Таваст', 16 числа; Гельсінгсфорс' здався, 24, на капітуляцію. Узнав' здѣ сь од Фінляндскаго селянина, що Шведи намѣ рени йти Кь Абов, Ласси предупреділ' їхні лѣ сною дорогою, прокладеною ще Петром' Велікім', яку очістіл' тоді своїми солдатами; вступіл' (Вь Сентябрѣ) Вь столицю Князівства Фінляндскаго; пресѣ Кь непріятелю сообщеніе зй твердою землею; прінуділ' сімнадцять тисячь шведів здатися военноплѣ тах.

Военния дѣ йствія поновилися Вь 1743 році: прощаючись зй Фельдмаршалом', Імператриця Єлизавета Петрівна подарувала йому драгоцѣ ний бріліантовий перстень, поклала на нього золоті крестік' зй мощами, обняла Лассія і побажала йому нових 'успѣ хов'. Неприємні вѣ вки перешкодили Россійской ескадрѣ прибути Кь Гельсінгсфорсу перш 2-го Іюня: море було ще покрито крижинами під многіх' мѣ стах' близь берега і надзвичайний холод' увелічіл' число больних' Вь войскѣ нашем'. Між тѣ м'Генерал' Кейт'одержал' поверхню над 'Шведськими галерами. Флот' непріятельскій, состоявшій із 'восьмнадцаті кораблів і галер', розташувався на вигодном' мѣ стѣ близь Гангута для воспрепятствованія Лассію з'єднатися зй Кейтом'. 6 числа, Фельдмаршал' посунувся Кь Твермінду і обозрѣ звелів неприятеля. Два корабля Шведскіе були поставлені на шляху, по якому належало проходити Русскім' галерам'. 8 числа, держан' військовий совѣ т': рѣ Шено очікувати флот' наш, очолювані Адміралом' Графом' Головіним'. Вскорѣ Шведи були поставлені серед галер' і военних' Россійскіх' кораблів: есліб' Головін' ісполніл' безотговорочно пріказаніе фельдмаршала, не посилаючись на Регламент' Петра Великого, непріятель потерпѣ звелів би тоді страшне пораженіе. Ласси отправіл' до нього, 18-го Іюня, чотирнадцять мелкіх' суден з військами; Шведи підняли вітрила і готувалися перешкодити соеднненію їхні зй кораблями; Головін' сдѣ лал' подібне двіженіе, ввійшов також Вь відкрите море; але обидва флот не рѣ шилися вступити Вь бій, і послѣ нѣ сколькіх' вистрѣ лов', наш' отплил' Кь острову Гохланду, близь Ревеля, гдѣ простоял' спокійно до заключенія світу, а Шведскій пішов Вь Карлс'-Крону. 23 Іюня Фельдмаршал' прібил' Вь Суттонгу: там' нашел' он 'ескадру Генерала Кейта. Непріятельскія галери пішли Кь Стокгольму; наші підходили Кь острову Дегербі. 26 числа бил держан' військовий совѣ т', Вь котором' належить плисти до Руденгама, послѣ дняго острова із 'Фінляндскіх' шкеров', і при первом' попутном' вѣ трѣ йти Кь берегах Швеціі і сдѣ лать на оні висадку; 29, Фельдмаршал' намѣ Рева виступити в море, как 'дістав ізвѣ стіе із' Абова од нашіх 'Міністров', що предварітельния статті про мірѣ були ними підписані зй Шведськими Повноважними і постановлено переміріе. Імператриця надіслала Кь Графу Ласси власну свою яхту для в'ѣ зда його Вь С. Петербург ', подарувала йому потом' нѣ скільки сіл, шпагу і табакерку, осипанния бріліантамі і три тисячі рублів прібавочнаго платні. ІІослѣ военних' трудов', он 'вступіл', знову, Вь отправленіе посади Ліфляндскаго Генерал'-Губернатора; помер Вь Рігѣ 19 Апрѣ ля 1751 року на сімдесят четвертом' од рожденія.

Граф Петр' Петровичь Ласси, досвідчений, безстрашний Полководец', відрізнявся швидкістю своєї на ратном' полѣ; зй просвѣ щенним' умом' соедінял' добре серце, возвишенния почуття; користувався загальною любов'ю і уваженіем'; бил рѣ шітелен' Вь военних' предпріятіях', осторожен' Вь мирний час; НЕ знав прідворних' інтріг' і тому зберіг своє званіе серед разних' Государственних' переворотов'. Россія зобов'язана етім' славним Военачальніком' Герцогу крої, розбитому под Нарвою: он 'представіл' Лассія Петру Великому.

Отмѣ на страти Вь общем' порядкѣ судочинства Вь Россіі, є, Вь перший раз, Вь Височайшем' Указѣ, послѣ довавшем' 2 Августа 1743 року на ім'я Ласси. Імператриця Єлизавета Петрівна повелѣ ла йому тоді: всѣ х 'преступніков' із' шведів за убiйства і грабеж' не страчувати натуральною смертію, але, по отсѣ ченiі правої руки у віновнаго, вирѣ зав' ніздрі, ссилат' його Вь вѣ чную роботу. Граф Франц' Мавріцій Ласси, син Графа Петра Петровича, находівшійся, перш за все, Вь нашої службѣ Генерал'-Маіором', получівшій Вь 1743 році орден' Св. Олександра Невскаго, служіл', потом', зй отлічіем' Вь Австріі і, будучи Генерал'-Фельдмаршалом', умер' Вь Вѣ нѣ 1801 року, на 77 од рожденія.

Цитується за: Бантиш-Каменський Д. Біографії російських генералісимуса і генерал-фельдмаршалів. - СПб .: В тип. 3-го деп. Мингосимущества, 1840

Проект «Руніверс»

http://www.runivers.ru/doc/d2.php

Ласси, Ласі (Lacy) Петро Петрович (Петро Едмонд) (30.10.1678, Лімерик, Ірландія, - 19.4.1751, Рига), граф (з 1740), воєначальник, генерал-фельдмаршал (1736). Служив спочатку в британській, потім у французькій і австрійської (з 1698) арміях.

У 1700 перейшов на російську службу в чині поручика. З початком Північної війни брав участь в Нарвської битві (1700) і в складі корпусу генерала А.І. Рєпніна в експедиції під Ригу (1701). У 1702, командуючи гренадерської ротою, відзначився в бою під Гуммельсгофе. З 1703 командир «Дворянській роти», брав участь у походах в Ліфляндію (1703), у взятті Дерпта (1704), у військових діях під Гродно (1705-1706), у взятті Старого Бихова (1708). У 1708 командував Сибірським піхотним полком, відзначився в Полтавській битві (1709). У 1710 першим зі своїм полком вступив в Ригу. Брав участь в Прутському поході 1711. Перебуваючи під безпосереднім керівництвом Петра I, відзначився в битві під Фрідріхштадт (+1713). Облягав Штеттин (1713) і Вісмар (1716). У 1717 командував загоном в герцогстві Мекленбург. У 1719 - в морській експедиції до берегів Швеції; висадившись із загоном в районі Стокгольма, спустошив його околиці; захоплена видобуток оцінювалася в 1 млн, а збиток - в 12 млн талерів. У 1723-1725 Ласси був членом Військової колегії. З 1726 головнокомандувач армії, розташованої в Санкт-Петербурзі, в Інграм, Новгородської губернії, Естляндії і Карелії; ризький генерал-губернатор (з 1726). У 1727, після обрання (+1726) принца Моріца Саксонського герцогом Курляндським і Семігальскій, спрямований з 3 піхотними і 2 кінними полками в Курляндію, домігся скасування результатів виборів (29.9.1727), потім виконував функції губернатора краю. У 1733 Ласси, що поєднував якості талановитого воєначальника і дипломата, на чолі 16-тис. корпусу переданий до Польщі для підтримки кандидата на польський престол Августа III Саксонського. Зайняв Ковно (19 серпня), Гродно (27 серпня), Прагу (20 вересня). 29 вересня змусив конфедератів покинути Варшаву. Королем був обраний Август III, а другий претендент - Станіслав Лещинський - втік на територію Німеччини. У 1734 командував загоном, який забезпечував тил корпусу генерал-фельдмаршала Х.А. Мініха при облозі Данцига і відіграв велику роль у взятті міста. У 1735 на чолі 15-тисячній корпусу спрямований на допомогу імператору Карлу VI в його протистоянні Франції. Під час російсько-турецької війни 1735-1739 Ласси командував Донський армією, керував облогою і взяттям Азова (19.7.1736). В 1737 очолив командування армією, що діяла в районі Криму. Всупереч протидії генералітету вирішив не штурмувати укріплені позиції кримськотатарських військ на Перекопі і, зробивши обхідний маневр через Сиваш по Арабатській косі, в боях 12 і 14 червня розбив військо кримського хана. У 1738 здійснив другий перехід через Сиваш, взяв фортецю Чіваш-Кале і примусив гарнізон Перекопу до здачі. Подальші військові дії були припинені через побоювання можливої \u200b\u200bвійни зі Швецією. У 1740-1741 Ласси - генерал-губернатор і командувач воском в Лі-фляндіі. З 1741 член Військової колегії. Під час російсько-шведської війни 1741-1743 головнокомандуючий армією. У серпні 1 741 штурмом взяв Вільманстранд. Після палацового перевороту (листопад 1741) одним з перших присягнув імператриці Єлизавети Петрівни. У 1742 війська Ласси оволоділи Фрідріхсгама, Борго і Нейшло-те, заблокували в районі Гельсингфорса шведську армію генерала К.Е. Левенгаупта і примусили її до капітуляції. У 1743 очолив ескадру, спрямовану до Стокгольму (повернулася внаслідок укладення Абоського світу). З 1744 генерал-губернатор і командувач військами в Ліфляндії.

Петро Петрович

Битви і перемоги

Ірландець родом, уроджений Пірс Едмонд де Лейсі - один з найуспішніших полководців Росії XVIII століття, російський генерал-фельдмаршал (+1736), граф (1740).

Російської армії він віддав 50 років і, вмираючи, міг сказати, що вся його життя була дана «на потребу військову» його другої батьківщини.

Походив зі стародавнього нормандського роду Ласси, здавна влаштувався в Ірландії, воював за французів, австрійців, англійців, в 1700 р був прийнятий на російську службу. Під начальством герцога де-Кроа Ласси брав участь в битві під Нарвою. В 1703 р Ласси був призначений командиром так званої «дворянської роти», з якою брав участь у військових діях в Ліфляндії. У 1705 р переведений майором в полк графа Шереметєва і брав участь в Гродненської операції. У 1706 р іменним указом Петра I призначений підполковником в новонабранних полк Куликова (потім 1-й піхотний Невський).

Починаючи з 1708 р він - вже полковник, командир Сибірського полку. У бою у Пирогова отримав важке поранення, але лад не покинув. Повторно важко поранений в Полтавській битві, але, незважаючи на це, повів полк у складі армії Б.П. Шереметєва на Ригу. Він перший увійшов в місто і став тут першим же російським комендантом.

І в подальшому біографія Ласси щільно насичена бойовими справами.

В цілому протягом життя, за його власними словами, він

перебував всюди на військових потребах, саме: в 31 кампанії, на генеральних баталіях, 15 акціях і 18 облог і при взятті фортець, де не мало і поранений.

Ласси служив чесно, справно і хоробро. Потім як учасник Прутського походу він був проведений в бригадири, а в 1712 р за успішну заготовку продовольчих запасів для військ в Познані - в генерал-майори. У 1713 р під безпосереднім командуванням Петра I він брав участь в бою під Фрідріштадтом, а потім в облозі і взятті Штеттина.

Пізніше Петро I використав ввірені Ласси частини як прообраз морського десанту. У 1716 р Астраханський полк і два полки гвардії під командуванням Петра Петровича Ласси зробили на галерах перехід до Вісмар, де висадилися на берег і брали участь в облозі фортеці. Аналогічна перекидання військ була здійснена під Копенгаген.

У липні 1719 р до узбережжя Швеції була зроблена морська експедиція галерного флоту на чолі з генерал-адміралом Ф.М. Апраксин. Два десантних загону, одним з яких командував Апраксин, а іншим - Ласси, розгромили зібрані проти них військові сили шведів, знищили залізоробні заводи, збройові майстерні, млини, лісорозробки. Подібні рейди практикувалися і в 1720 р, навіть під стінами самого Стокгольма. Спустошення, вироблені російськими на східному узбережжі Швеції, змусили королеву Ульрику-Елеонору піти на відновлення переговорів про мир. За заслуги, виявлену відвагу і безстрашність Ласси був заохочений виробництвом в чин генерал-лейтенанта.

З 1723 по 1725 р він був членом Військової Колегії. Після смерті Петра I в 1727 р Ласси виконував військовий і разом дипломатичне справа: він був відправлений з корпусом військ до кордонів Курляндії, щоб не допустити Моріца Саксонського утвердитися в герцогстві, і разом з тим, щоб не дати і полякам надто проявляти там свій вплив . Ласси діяв енергійно і досить спритно і виконав покладене на нього доручення. З 1730 року він ризький генерал-губернатор.

При Ганні Іоанівні Ласси отримав повну самостійність в діях на полі бою і, як наслідок, проявив свої таланти повною мірою. Саме вона згодом в 1736 р справила полководця в генерал-фельдмаршалом, зазначивши, таким чином, його заслуги у війні за Польську спадщину (1733-1735). Він проявив себе як тонкий дипломат, який особливо вміло готував такі військові підприємства, які були пов'язані з труднощами пересування і продовольчого постачання армії в диких, малонаселених місцях.

Влітку 1733 році йому було наказано вступити на чолі 16-тисячній загону в межі Польщі для підтримки Августа III проти Станіслава Лещинського. Липень він витратив на остаточне пристрій продовольчої частини, збір коней, амуніції і т. П. Ласси належало вийти з великого утруднення: пройти через країну, не озброївши мирного населення проти Росії. До того ж російський уряд збільшило ці труднощі, наказавши Ласси за все платити російськими грошима; коли ж поляки відмовилися їх приймати, повеліло все брати силою, сплачуючи російської монетою.

При наближенні армії Ласси польські пани залишали свої маєтки і бігли до Варшави. Селянство залишалося, і головнокомандувачу вдавалося настільки стримувати порядок у війську, що населення не страждало від нього. Незабаром після початку кампанії до нього стали прибувати польські вельможі, прихильники Росії, за підтримкою і заступництвом. Це було до речі, так як армія перебувала в скрутному становищі. Її рух було повільно і тяжко. Армію пов'язувала бездоріжжя, а розлилися річки і лісу були ледь прохідні. Ласси їх подолав і, ведучи зносини з проросійськи налаштованими магнатами, вірно, хоча і повільно, шкодуючи солдатів, рухався до Гродно. Про всі свої дії він доповідав Кабінету міністрів. Однак, через погані дороги, негоди донесення досить часто затримувалися. Кабінет міністрів визнав виходом з положення переправляти донесення Ласси через посла в Польщі К.Г. Левенвольде, наказавши рапортувати йому «по часту».

14 вересня Ласси наблизився до Варшави. 22 вересня в урочищі Грохове під захистом російських багнетів був зібраний сейм, який вибрав королем Польщі Фрідріха-Августа, курфюрста Саксонського. 93 гарматних пострілу з російських гармат сповістили про це обрання Варшаві. 24 вересня Ласси рапортував Кабінету про взяття варшавського передмістя Праги і обрання короля. Не вся Польща, однак, визнала його, і перш за все Варшава, яка була в руках прихильників Лещинського. Переправивши війська у Сохотіна, Ласси змусив ворога відступити до Кракова і 5 жовтня зайняв своїми загонами столицю та її околиці.

Досвідчений, безстрашний полководець, - так характеризував Ласси історик Д.Н. Бантиш-Каменський, - відрізнявся швидкістю своєї на ратному полі, з освіченим розумом з'єднував добре серце, піднесені почуття ...

Ворог був знищений, але у Лассі клопоту і турбот не поменшало. Всі його розпорядження і підприємства затримувалися і псувалися втручанням Левенвольде. Особливо страждали від цього нижні чини. Армія слабшала і розбудовувалася. До того ж і Кабінет надіслав указ від 30 жовтня поспішити із закінченням польської кампанії, частіше про все доносити і діяти, згідно рескрипт, посланим Левенвольде.

Лещинський з 20-тисячним військом засів в Данцигу, тому бойові дії взимку - навесні наступного року перемістилися до цієї фортеці. Ласси, який здав головне командування Б.-Х. Мініха, успішно забезпечував тил армії, яка після чотирьох місяців облоги змусила Данциг капітулювати. Під час штурму Данцига виявилося величезний вплив Ласси на солдатів. У штурмує колоні все офіцери виявилися перебитими, і вона зупинилася під убивчим вогнем ворога. Мініх наказав відступати, але йому ніхто не корився. Тільки особисте поява Ласси і його вмовляння подіяли, і солдати відступили в порядку.

У 1735 р Ласси на чолі військ був посланий до Рейну на допомогу австрійської армії принца Євгенія Савойського, який воював з французами. З огляду на замирення російські до кінця року повернулися на зимові квартири в Моравію. По дорозі з Відня в лютому 1736 Петро Петрович отримав через кур'єра фельдмаршальський жезл, а з ним розпорядження імператриці негайно рухатися до Азову: воєначальник потрібен був на театрі російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Анна Іванівна прагнула знищити принизливий для Росії Прутський договір.

Ласси опанував Азовом 20 липня 1736 р при цьому полководець отримав поранення. Нагородою став йому орден Св. Андрія Первозванного. Але основне його участь у війні довелося на наступні два роки. Двічі в 1737 і одна тисячу сімсот тридцять вісім рр. ввірені йому війська успішно воювали в Криму. І в обох випадках полководець виявляв схильність до нестандартної тактики. Хан чекав його на Перекопі, але Ласси зробив обхідний маневр по Арабатській стрілці. Глибокий візит російських в тил навів на татар жах, їх армія розсіялася, і Ласси зміг зайняти весь півострів. Але недолік в продовольстві і загроза опинитися замкненим в Криму змусили його відійти в Північну Таврію.

У 1738 р Ласси теж користувався обхідними маневрами, ввівши війська в Крим через Сиваш і змусивши капітулювати гарнізон Перекопської фортеці. Але з тих же причин - постачання і загроза з тилу - російські утримати півострів не змогли. Бачачи страждання військ в кримських походах, Петро Петрович попросив дозволу більше їх не робити, поки армія в цілому, включаючи її тилові структури, не буде готова для дій на цьому театрі.

На турецькому театрі військових дій основними фігурами на чолі армії були Ласси і Мініх. Разюче відрізняється стиль поведінки полководців: Мініх завжди намагався бути на виду, отримував перші ролі, а Ласси залишався в тіні. Проте, порівняння полководницьких навичок завжди виходило на користь Ласси. Заслуги Петра Петровича замовкнути було неможливо і в 1740 році він отримав графський титул, а після закінчення військових дій повернувся на пост ліфляндського губернатора.

Однак уже в липні 1741 р Швеція, відмовившись визнати імператорський титул немовляти Івана Антоновича (Івана VI), оголосила війну Росії. Російським головнокомандувачем став фельдмаршал Лассі. Не минуло й двох тижнів після оголошення війни, як він вщент розбив корпус генерала Врангеля під Вільманстрандом. 26 серпня 1742 фельдмаршал відрізав відступ армії противника під Гельсингфорсом, змусивши її капітулювати.

Шведська війна своєю успішністю багато в чому зобов'язана Ласси - його енергії, розпорядництві і дбайливості про військо. Ведучи війну, він показав себе вірним і розумним учнем Петра Великого. Дисципліною у військах і умінням знаходити спільну мову з населенням він придбав в Фінляндії багатьох доброзичливців і прихильників Росії.

Думка військового історика А.А. Керсновскій про Ласси:

Це - благородна солдатська фігура, старий чесний і хоробрий воїн, завжди стояв осторонь від придворних інтриг, що жив інтересами армії і потребами своїх підлеглих.

Війною зі Швецією закінчилася бойова діяльність Ласси, але він продовжував бути видним військовим діячем, і до нього зверталися за порадами при ускладненні зовнішніх справ. 27 липня він був призначений командувачем військами в Ліфляндії.

Після закінчення війни імператриця прислала за Ласси власну яхту, щоб заслужений полководець міг урочисто прибути з Фінляндії в Санкт-Петербург, завітала обсипані діамантами шпагу і табакерку, підвищила розмір щорічного грошового утримання. Єлизавета Петрівна переконалася в абсолютній вірності Ласси. А адже відразу після палацового перевороту, в результаті якого вона зійшла на престол, були певні сумніви, чи стане «іноземець» підтримувати її.

Розповідають, що коли фельдмаршала розбудили серед ночі і зажадали відповісти, на чиєму боці він стоїть, до якої партії належить, Петро Петрович продемонстрував неабиякий розум і витримку. Він дав просту і ясну, по-солдатському лаконічний і тому безпрограшний відповідь: «До нині царює». І тим зберіг своє становище.

За словами генерала Д.Ф. Масловського, «він був беззмінним вартовим на сторожі дійсних потреб осиротілої російської армії, занедбаної в усі час панування Бірона і Мініха ... Цій армії він віддав п'ятдесят років свого життя і, вмираючи міг сказати, що вся його життя була дана« на потребу військову »його другої батьківщини ».

Суржик Д.В., Інститут загальної історії РАН

література

Сухарева О.В. Хто був хто в Росії від Петра I до Павла I. М., 2005

Лещинський Л.М. Військове мистецтво в Семирічній війні 1756-1763 рр. М., 1950

Військовий Енциклопедичний Словник. М., 1986

Інтернет

Салтиков Петро Семенович

З його ім'ям пов'язані найбільші успіхи російської армії в Семирічній війні 1756-1763 років. Переможець в боях при Пальциге,
Кунерсдорфском битві розбивши прусського короля Фрідріха II Великого, при ньому військами Тотлебена і Чернишова був узятий Берлін.

Сталін Йосип Віссаріонович

Голова ДКО, Верховний Головнокомандувач ЗС СРСР в роки Великої Вітчизняної Війни.
Які ще можуть бути питання?

Жовтневий Філіп Сергійович

Адмірал, Герой Радянського Союзу. В ході Великої Вітчизняної війни командувач Чорноморським флотом. Один з керівників Оборони Севастополя в 1941 - 1942 роках, а також Кримської операція 1944 року.У Велику Вітчизняну війну віце-адмірал Ф. С. Жовтневий - один з керівників героїчної оборони Одеси і Севастополя. Будучи командувачем Чорноморським флотом, одночасно в 1941-1942 роках був командувачем Севастопольським Оборонним Районом.

Три ордена Леніна
три ордени Червоного Прапора
два ордена Ушакова 1-го ступеня
Орден Нахімова 1-го ступеня
Орден Суворова 2-го ступеня
Орден Червоної Зірки
медалі

Рокоссовський Костянтин Костянтинович

Тому що надихає особистим прикладом багатьох.

Святослав Ігорович

Хочу запропонувати "кандидатури" Святослава і його батька, Ігоря, як найвидатніших полководців і політичних лідерів свого часу, думаю, що немає сенсу перераховувати історикам їх заслуги перед вітчизною, був неприємно здивований, не зустрівши їх імен в цьому списку. З повагою.

Каппель Володимир Оскарович

Мабуть - найталановитіший полководець всієї Громадянської Війни, якщо навіть порівнювати з полкооводцамі всіх її сторін. Людина потужного військового таланту, бойового духу та християнських благородних якостей - справжній Білий Лицар. Талант і особисті якості Каппеля помічалися і поважалися навіть його противниками. Автор багатьох військових операцій і подвигів - в тому числі - взяття Казані, Великий Сибірський Крижаний Похід і т.д. Багато його розрахунки, які не оцінені вчасно і упущені не з його вини, надалі виявилися найвірнішими, що показав хід Громадянської Війни.

Ромодановський Григорій Григорович

На проекті відсутні видатні військові діячі періоду від смути до північної війни, хоча, такі були. Приклад тому - Г.Г. Ромодановський.
Походив з роду Стародубський князів.
Учасник государева походу на Смоленськ 1654 р вересні 1655 р спільно з українськими козаками завдав поразки полякам під Городком (неподалік від Львова), в листопаді цього ж року бився в битві під Озерній. У 1656 р отримав чин окольничого і очолив Бєлгородський розряд. У 1658 і одна тисяча шістсот п'ятьдесят дев'ять рр. брав участь в бойових діях проти змінив гетьмана Виговського і кримських татар, узяв в облогу Варву і бився під Конотопом (війська Ромодановського витримали важкий бій на переправі через р. Лялечку). У 1664 р зіграв вирішальну роль у відбитті навали 70 тис. Армії польського короля на Лівобережну Україну, завдав їй ряд чутливих ударв. У 1665 р наданий в бояри. У 1670 р діяв проти разинцев - розбив загін брата отамана - Фрола. Вінець військової діяльності Ромодановського - війна з Османською імперією. У 1677 і 1678 рр. війська під його керівництвом наносили тяжкі ураження османам. Цікавий момент: обидва головних фігурантів у битві під Віднем 1683 р терпіли поразки від Г.Г. Ромодановського: Собеський зі своїм королем в 1664 р і Кара Мустафа 1678 р
Загинув князь 15 травня 1682 року під час стрілецького повстання в Москві.

Єрмолов Олексій Петрович

Герой Наполеонівських воєн і Вітчизняної війни 1812 р Підкорювач Кавказу. Розумний стратег і тактик, вольовий і сміливий воїн.

Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович

Товариш Сталін, крім атомного і ракетного проектів, разом з генералом армії Антоновим Олексієм Иннокентьевич брав участь в розробці та втіленні в життя практично всіх значущих операцій радянських військ в ВВВ, блискуче організовував роботу тилу, навіть в перші важкі роки війни.

Шеїн Михайло

Герой Смоленської оборони 1609-11 рр.
Керував Смоленської фортецею в облозі майже 2 роки, це була одна з найдовших облогових кампаній в російській історії, що зумовила поразку поляків у роки Смути

Гаврилов Петро Михайлович

З перших днів Великої Вітчизняної війни - в діючій армії. Майор Гаврилов П.М. з 22 червня по 23 липня 1941 керував обороною Східного форту Брестської фортеці. Йому вдалося згуртувати навколо себе всіх уцілілих бійців і командирів різних частин і підрозділів, закрити найбільш вразливі місця для прориву ворога. 23 липня від вибуху снаряда в казематі отримав важке поранення і в несвідомому стані був пленён.Годи війни провів в гітлерівських концтаборах Хаммельбурга і Ревенсбурга, випробувавши всі жахи полону. Звільнений радянськими військами в травні 1945 року. http://warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id\u003d484

Юденич Микола Миколайович

3 жовтня 2013 року минає 80 років від дня смерті у французькому місті Канни російського військового діяча, командувача Кавказького фронту, героя Мукдена, Сарикамиш, Вана, Ерзерума (завдяки повного розгрому 90000-ної турецької армії Росії відходив Константинополь і Босфор з Дарданеллами), рятівника вірменського народу від повного турецького геноциду, кавалера трьох орденів Георгія і вищого ордена Франції Великого Хреста ордена Почесного Легіону генерала Миколи Миколайовича Юденича.

Бакланов Яків Петрович

Видатний стратег і могутній воїн, домігся поваги і страху перед своїм ім'ям непокрних горян, які забули залізну хватку "Грози Кавказу". На сьогоднішній момент - Яків Петрович, зразок духовної сили російського солдата перед гордим Кавказом. Його талант розтрощив ворога і мінімізував тимчасові рамки Кавказької війни за що отримав прізвисько "Бокле" те саме дияволу за свою безстрашність.

Салтиков Петро Семенович

Один з тих полководців, який зумів зразково-показово нанести ураження одному з кращих полководців Європи XVIII століття - Фрідріху II Прусскому

Святослав Ігорович

Великий Князь новгородський, з 945 року київський. Син великого князя Ігоря Рюриковича і княгині Ольги. Прославився Святослав як великий полководець, якого Н.М. Карамзін називав «Олександр (Македонський) нашої давньої історії».

Після ратних походів Святослава Ігоровича (965-972) територія землі Руської збільшилася від Поволжя до Каспію, від Північного Кавказу до Чорномор'я, від Балканських гір до Візантії. Переміг Хазарию і Волзьку Болгарію, послабив і настрашив Візантійську Імперію, відкрив шляху для торгівлі Русі з східними країнами

Суворов Олександр Васильович

Якщо хто не чув, писати без толку

Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович

Був Верховним Головнокомандувачем всіх збройних сил Радянського Союзу. Завдяки його таланту Полководця і Видатного Державного діяча СРСР виграв найкривавішої ВІЙНУ в історії людства. Більшість боїв Другої Світової війни були виграні за його безпосередньої участі в розробці їхніх планів.

Ушаков Федір Федорович

Великий російський флотоводець, який отримав перемоги при Федонісі, Каліакра, біля мису Тендра і при звільненні островів Мальта (Іоаніческіх островів) і Корфу. Відкрив і ввів нову тактику ведення морського бою, з відмовою від лінійної побудови кораблів і показав тактику "розсипного ладу" з атакою на флагманський корабель ворожого флоту. Один із засновників Чорноморського флоту і його командувач в 1790-1792 р

Іоанн 4 Васильович

Кузнєцов Микола Герасимович

Вніс великий внесок у зміцнення флоту перед війною; провів ряд великих навчань, став ініціатором відкриття нових морських училищ і морських спецшкіл (згодом нахімовських училищ). Напередодні раптового нападу Німеччини на СРСР прийняв дієві заходи щодо підвищення боєздатності флотів, а в ніч на 22 червня віддав наказ про приведення їх у повну бойову готовність, що дозволило уникнути втрат кораблів і морської авіації.

Алексєєв Михайло Васильович

Один з найбільш талановитих російських генералів Першої світової війни. Герой Галицької битви 1914 р рятівник Північно-Західного фронту від оточення в 1915 р, начальник штабу за імператора Миколи I.

Генерал від інфантерії (1914), генерал-ад'ютант (1916). Активний учасник Білого руху в Громадянської війни. Один з організаторів Добровольчої армії.

Шереметєв Борис Петрович

Грачов Павло Сергійович

Герой Радянського Союзу. 5 травня 1988 року "за виконання бойових завдань при мінімальних людські втрати і за професійне командування керованим з'єднанням і успішні дії 103-ї повітряно-десантної дивізії, зокрема, по заняттю стратегічно важливого перевалу Сатукандав (провінція Хост) в ході військової операції" Магістраль " »отримав медаль« Золота Зірка »№ 11573. Командувач Повітряно-десантними військами СРСР. Всього за час військової служби здійснив 647 стрибків з парашутом, частина з них - при випробуваннях нової техніки.
Був 8 раз контужений, отримав кілька поранень. Придушив збройний путч в Москві і врятував тим самим систему демократії. На посту міністра оборони зробив великі зусилля по збереженню залишків армії - це завдання мало кому випадала в історії Росії. Тільки через розвал армії і зниження числа бойової техніки в ВС не зміг переможно закінчити Чеченську війну.

Єрмак Тимофійович

Русский. Козак. Отаман. Розбив Кучума і його сателітів. Затвердив Сибір, як частина російської держави. Все своє життя присвятив ратної праці.

Генерал-фельдмаршал Гудович Іван Васильович

Штурм турецької фортеці Анапа 22 червня 1791 року. За складністю і важливістю лише поступається штурму Ізмаїла А. В. Суворовим.
7-тисячний російський загін штурмом взяв Анапу, яку захищав 25-тисячний турецький гарнізон. При цьому, незабаром після початку штурму, з гір на російський загін напало 8 000 кінних горців і турків, які атакували російський табір, але не змогли увірватися в нього, були відбиті в запеклому бою і переслідувані російської кавалерією.
Жорстоке бій за фортецю тривало понад 5 годин. Зі складу гарнізону Анапи близько 8 000 осіб загинуло, в полон взято 13 532 оборонялися на чолі з комендантом і шейхом Мансуром. Невелика частина (близько 150 чоловік) врятувалася на судах. Захоплена або знищена майже вся артилерія (83 гармати і 12 мортир), взято 130 прапорів. До поруч розташованої фортеці Суджук-Кале (на місці сучасного Новоросійська) Гудовичем був висланий з Анапи окремий загін, але при його підході гарнізон спалив фортеця і втік у гори, кинувши 25 знарядь.
Втрати російського загону були дуже високі - убито 23 офіцера і 1 215 рядових, поранено 71 офіцер і 2401 рядових (в «Військовій енциклопедії» Ситіна вказані дещо менші дані - 940 убитих і 1995 поранених). Гудович був нагороджений орденом Святого Георгія 2-го ступеня, були нагороджені всі офіцери його загону, для нижніх чинів заснована спеціальна медаль.

Сталін Йосип Віссаріонович

"Як військового діяча І. В. Сталіна я вивчив досконально, так як разом з ним пройшов всю війну. І. В. Сталін володів питаннями організації фронтових операцій і операцій груп фронтів і керував ними з повним знанням справи, добре розбираючись і в великих стратегічних питаннях ...
У керівництві збройною боротьбою в цілому І. В. Сталіну допомагали його природний розум, багата інтуїція. Він умів знайти головну ланку в стратегічному середовищі і, вхопившись за нього, надати протидію ворогові, провести ту чи іншу велику наступальну операцію. Безсумнівно, він був гідним Верховним Головнокомандувачем "

(Жуков Г.К. Спогади і роздуми.)

Платов Матвій Іванович

Отаман Великого війська Донського (з 1801), генерал від кавалерії (1809), який брав участь у всіх війнах Російської імперії кінця XVIII - початку XIX століття.
У 1771 відзначився при атаці і взяття Перекопської лінії і Кінбурна. З 1772 став командувати козачим полком. До 2-ї турецьку війну відзначився при штурмі Очакова та Ізмаїла. Брав участь у битві при Прейсіш-Ейлау.
Під час Вітчизняної війни 1812 року командував спочатку усіма козацькими полками на кордоні, а потім, прикриваючи відступ армії, здобув перемоги над ворогом під містечком Мир і Романово. У битві біля села Семлево, армія Платова розгромила французів і взяла в полон полковника з армії маршала Мюрата. Під час відступу французької армії Платов, переслідуючи її, завдав їй поразки у Городні, Колоцкого монастиря, Гжатска, Царьов-Займище, під Духовщиной і при переправі через річку Вопь. За заслуги був зведений в графське гідність. У листопаді Платов зайняв з бою Смоленськ і розбив війська маршала Нея під Дубровно. На початку січня 1813 року набрав межі Пруссії і обклав Данциг; у вересні отримав начальство над особливим корпусом, з яким брав участь у битві при Лейпцігу і, переслідуючи ворога, взяв у полон близько 15 тис. чоловік. У 1814 році він бився на чолі своїх полків при взятті Немюра, у Арсі-сюр-Оба, Сезанна, Вільнева. Нагороджений орденом святого Андрія Первозванного.

Довмонт, князь Псковський

На знаменитому новгородському пам'ятнику «Тисячоліття Росії» він стоїть в розділі «військові люди і герої».
Довмонт, князь Псковський, жив в XIII столітті (помер 1299 року).
Походив з роду литовських князів. Після вбивства литовського князя Міндовга втік у Псков, де прийняв хрещення під ім'ям Тимофія, після чого псковичі обрали його своїм князем.
Незабаром Довмонт проявив якості блискучого полководця. У 1266 році він вщент розбив литовців на березі Двіни.
Довмонт брав участь у знаменитому Раковорская битві з хрестоносцями (1 268), де командував псковськими полками в складі об'єднаного російського війська. Коли ливонские лицарі взяли в облогу Псков, Довмонт за допомогою наздогнали їх новгородців зумів відстояти місто, і великий магістр, поранений в поєдинку самим Довмонтом, змушений був укласти мир.
Для захисту від нападів Довмонт зміцнив Псков нової кам'яною стіною, яка до XVI століття називалася Довмонтова.
У 1299 році ливонские лицарі несподівано вторглися в Псковську землю і спустошили її, але знову були розбиті Довмонтом, який незабаром захворів і помер.
Жоден з псковських князів не користувався у псковичів такою любов'ю, як Довмонт.
Російська православна церква зарахувала його до лику святих в XVI столітті після Баторіева навали з нагоди якогось дивовижного явища. Місцева пам'ять Довмонта святкується 25 травня. Його тіло поховане в Троїцькому соборі в Пскові, в якому ще на початку XX століття зберігалися його меч і одяг.

Федір Федорович Ушаков

Великий флотоводець, який не зазнав жодної поразки і не втратив за час бойової діяльності жодного корабля. Талант цього воєначальника проявився в період російсько-турецьких воєн, де завдяки його перемогам (як правило, над переважаючими військово-морськими силами Османської Імперії) Росія реалізувалася як морська держава в Середземному і Чорному морях.

Федір Іванович Толбухин

Генерал-майор Ф.І. Толбухин проявив себе під час Сталінградської битви, командуючи 57-ю армією. Другий «Сталінград» для німців - Яссько-Кишинівська операція, в якій він командував 2-м Українським фронтом.
Один з плеяди полководців, яких виховав і висунув І.В. Сталін.
Велика заслуга Маршала Радянського Союзу Толбухіна - у звільненні країн Південно-Східної Європи.

У 13 років Пітер приєднався до якобітів і прийняв, в чині лейтенанта, участь в обороні Лимерика від вільямітов.

У 1705 році переведений майором в полк графа Шереметєва і брав участь в Гродненській операції. У 1706 році іменним указом Петра I призначений підполковником в новонабранних полк Куликова (потім 1-й піхотний Невський), якого Ласси стане «вічним шефом».

У 1713 році, під безпосереднім начальством Петра I, був в бою під Фрідріхштадт. Також брав діяльну участь в облозі Штеттина (Щецина).

У липні 1719 року Ласси взяв участь в експедиції до берегів Швеції. Висадившись з загоном недалеко від Стокгольма, Ласси жахливо спустошив околиці. Видобуток, вивезена російськими з цієї експедиції, оцінювалася в мільйон талерів, а спустошення - в 12 млн. Напад російських на корінну Швецію зломило останній опір; з цього часу мирні переговори йшли вже безперервно, шведи робили майже всі необхідні від них поступки. Ласси був в 1720 році отримав звання генерал-поручика.

З 1723 по 1725 роки він був членом Військової колегії.

В 1727 Ласси був відправлений з корпусом військ до кордонів Курляндії, щоб не допустити Моріца Саксонського, яка домагається вакантний престол, утвердитися в герцогстві, а разом з тим - щоб не дати і полякам надто проявляти там свій вплив. Ласси діяв енергійно і досить спритно і виконав покладене на нього доручення. Після цього Ласси залишений був в Ліфляндії губернатором.

Війна за польську спадщину

Повною мірою полководницький талант Ласси проявився з початком війни за польську спадщину. У 1733 році він був посланий начальником загону в 16 000 чоловік, відправленого в Річ Посполиту для підтримки Августа III проти Станіслава Лещинського.

Витіснення Лещинського з Польщі освітило Ласси як тонкого дипломата, який особливо вміло готував такі військові підприємства, які були пов'язані з труднощами пересування і продовольствованія армії в диких, малонаселених місцях.

Кампанія 1733-1734 років була саме такою. Свої справи з управління губернією Ласси передав Фёлькерзаму і, залишивши родину на постійне проживання в ризькому губернаторському будинку, відбув до військ. Йому було наказано 6 серпня вступити в межі Польщі. Липень місяць він витратив на остаточне пристрій продовольчої частини, збір коней, амуніції і т. П. Ласси належало вийти з великого утруднення: пройти через країну, не озброївши мирного населення проти Росії, не мародерствуючи і не грабуючи. До того ж російський уряд збільшило ці труднощі, наказавши Ласси за все платити російськими грошима; коли ж поляки відмовилися їх приймати, повеліло все брати силою, сплачуючи російської монетою.

На початку серпня Ласси перейшов кордон, 19 серпня зайняв Ковно, 27 серпня Гродно. При наближенні армії Ласси пани залишали свої маєтки і бігли до Варшави. Селянство залишалося, і головнокомандувачу вдавалося настільки стримувати порядок у війську, що населення не страждало від нього. Незабаром після початку кампанії до нього стали прибувати польські вельможі, прихильники Росії, за підтримкою і заступництвом. Це було до речі, так як армія перебувала в скрутному становищі. Її рух було повільно і тяжко. Армію пов'язувала бездоріжжя, а розлилися річки і лісу були ледь прохідні. Ласси їх подолав і, ведучи зносини з проросійськи налаштованими магнатами, вірно, хоча і повільно, шкодуючи солдатів, рухався до Гродно.

Ласси наблизився до Варшави 14 вересня, 20 вересня він взяв передмісті Варшави Прагу, а 22 вересня в урочищі Грохове був зібраний під захистом російських багнетів сейм, який вибрав королем Польщі Фрідріха-Августа, курфюрста Саксонського. 93 гарматних пострілу з російських гармат сповістили це обрання Варшаві, яка була в руках прихильників Лещинського. Переправивши війська у Сохотіна, Ласси змусив ворога відступити до Кракова і 5 жовтня зайняв своїми загонами столицю і її околиці. Однак дисципліна в армії розбудовувалася внаслідок того, що всі розпорядження і підприємства Ласси затримувалися і псувалися втручанням Лёвенвольде, російського посла в Варшаві. До того ж і уряд надіслав наказ від 30 жовтня поспішити із закінченням польської кампанії, частіше про все доносити і діяти, згідно рескрипт, посланим Лёвенвольде.

Облога Данцига

До кінця 1733 року на півночі Польщі утворилися нові конфедерації, а 5 листопада з 12-тисячним військом проти конфедератів і Лещинського був посланий Ласси. 22 листопада він стояв біля села Ловіч, чекаючи грошей і амуніцію. 30 січня 1734 року він був в 6 милях від Данцига, а 21 лютого доносив до Петербурга про блокаду міста і розташуванні військ

На думку Ласси, Данциг, забезпечений хорошою артилерією, 30 тисячним військом, що захищається французькими інженерами і гарнізоном, не можна було штурмувати з такою незначною артилерією і армією, як та, що була в його розпорядженні. Повільність і обережність його не сподобалися в Петербурзі, де до того ж хотіли сплавити Мініха; останньому доручили прискорити взяття Данцига. На військовій раді Ласси був проти негайного нападу, але перемогло думку Мініха за штурм. Ще до нього, втім, Ласси вдалося одна важлива підприємство: він розбив йшов на допомогу Данцигу воєводу Яна Тарло, прихильника Лещинського, і завадив французькому фрегату увійти в гирлі Вісли.

Під час штурму Данцига виявилося величезний вплив Ласси на солдатів. У штурмує колоні все офіцери виявилися перебитими, і вона зупинилася під убивчим вогнем ворога. Мініх наказав відступати, але йому ніхто не корився. Тільки особисте поява Ласси і його вмовляння подіяли, і солдати відступили в порядку, звичайно, з величезним втратою. З контрибуції, взятої з Данцига, на частку Ласси дісталося досить багато. З грошей за «дзвін» він отримав 5000 рублів, 2083 червінці, 2 талера і 20 грошів.

на Рейн

Польські діла не були ще доведені до кінця, коли на частку Ласси випало нове доручення. У 1734 році французи напали на імператора I Рейху Карла VІ, і він, згідно з договором, запросив від Росії союзницької допомоги: якась висловилася в посилці 13-тисячної армії, під начальством Лассі. Знову йому довелося вести війська через малонаселені або бідні області, охороняючи солдатів від виснаження, а населення від мародерства і насильства.

Про Галли! Знали ви гусарські клинки
І в страху думали: служать німцям чорти!
Тремтіть ж - шле Москва до нас вірні полки.
Навряд чи хтось з вас уникне страшної смерті!

Особливо важким був марш через Баварію. Правлячий курфюрст Карл Альбрехт не брав участі у війні, але тримався профранцузька поглядів. Баварські представники заявили у Відні, що курфюрст не допустить проходу російського корпусу навіть за допомогою застосування сили і виходу з нейтралітету. Для тиску на курфюрста імперським властям навіть довелося провести військову демонстрацію знявши війська з Рейну і Інна. Зрештою, курфюрст поступився. Через нестачу провіанту марш через Обер-Пфальц і Зульцбах був проведений без днювань за 4 дні. У Помол-Шпрунге баварські влади забезпечили корпус фуражем і підводами.

Генерал Ласси доносив до Петербурга, що при проході через Баварію «Заборони і божевілля ні від кого і від команди моєї ні найменшого обивателям озлоблення нікому показано не було, але що стоїть в Обор-Фальской землі поблизу нашого шляху в півтора тисяча салдат генерал-маеор барон Міровіцкі, приїхавши до мене, іменем прінцепала його, курфірста Баварського , за добру Ея Імператорської Величності при проході землею його стан і вчинки дякував » . 15-16 (26-27) серпня корпус прибув в Ладенбург і встав від Ладенбурга до Хайдельберга. 18 (29) серпня принц Євгеній Савойський прийняв парад російського корпусу і залишився задоволений «Цієї настільки добре керованою і відмінно вивченої піхотою» , Але корпусу не довелося взяти участі у військових діях: поява російських в Німеччині змусило ворогів Австрії схилитися до миру.

Французький міністр д'Аржансон цілком виразно писав, що дії Росії в Польщі, їх потужний рух до Рейну, дають поняття про ту значної силі, який має в своєму розпорядженні ця держава. Кардинал Де Флері так напучував маркіза Жака де Шетарди, що відправляється послом в Росію: «Росія в відношенні до рівноваги на Півночі досягла дуже високого ступеня могутності, союз її з Австрійським будинком надзвичайно небезпечний. Бачили у справах в Польщі, як зловживав віденський двір цим союзом. Якщо він міг в недавній час привести на Рейн корпус московських військ в 10 тисяч, то коли йому знадобиться підпорядкувати своїм уподобанням всю Імперію, він буде в змозі загатити всю Німеччину натовпами варварів » .

Війна з турками

Азовський похід

Кримський похід

Після повернення з Азова, уряд поклав на Ласси збір до походу донських козаків, малоросійських і слобідських козацьких полків, а також башкир. Таке доручення йшло врозріз з особистими намірами Ласси. Минуло вже чотири роки, як він покинув свою сім'ю, не бачив дітей, і навіть з-за постійних пересувань майже не отримував листів. За його словами, діти його були «без науки і піклування». Бажаючи побачитися зі своїми, Ласси просився на всю зиму у відпустку в Ригу. Замість нього він отримав наказ обговорити спільно з Минихом план майбутньої кампанії і, повинно бути у вигляді розради, нагороджений був орденом св. Андрія Первозванного. Головнокомандувачу в заохочення вірною служби 1 квітня 1737 році надано було в Ліфляндії 37 гаків землі.

Ласси 3 травня виступив з Азова до Криму з боку Гнилого моря, звідки його не чекали і, перейшовши його, вторгся на півострів, спустошуючи все на шляху і рухаючись до Карасубазар. У цього містечка він розбив ханське військо в двох битвах 12 і 14 червня, але не міг залишатися в країні внаслідок нестачі провізії, а особливо кінських кормів. Ласси ще довше протримався б в Криму і досяг би більшого успіху, якщо б до нього вчасно прийшла допомога з Малоросії від князя І. Ф. Барятинського. Не бачачи своєчасної підтримки, Ласси відступив до Молочним водам.

Корпус Ласси в 1738-1739 роках

З'їздивши в Петербург для наради і узгодження дій російської та австрійської армій (листопад 1737), Ласси повернувся на південь і став готуватися до нового весняного походу. Його регулярна армія була посилена козацькими і калмицькими полками і знову від Ласси посипалися скарги на недоставлення грошей, рекрутів, коней, амуніції, про нестачу возів, роспусков, візників, кінської збруї, артилерійських припасів і т. Д. Улагодивши незгоди серед начальників Донського війська і наскільки було можливо приготувавшись, Ласси рушив до Перекопу. 26 червня 1738 року він перейшов пересохлий Сиваш, залишивши обоз під охороною пристойної команди. 40-тисячне турецько-татарська армія відступила за вал, при кінці якого знаходилася фортеця Чіваш-Кале. Ласси її осадив. Проливний дощ завадив початку рішучих дій.

Недолік припасів і посуха змусили його відступити до Дінця; невдача так сильно подіяла на Ласси, що він послав імператриці прохання про відставку, але в Петербурзі були ним задоволені. Государиня дякувала йому за службу і бажала її продовження. Така висока апробація зворушила його несказанно і в відповідному листі подяки він обіцяв ревно служити до кінця свого життя.

На наступний рік йому була підпорядкована Дніпровська флотилія і запорізькі козаки. У квітні 1739 року передбачалося початок нової кампанії. Підготовкою її Ласси був вкрай незадоволений. Висновок Бєлградського світу зробило цей похід зайвим. Регулярні війська, що були під командою Ласси, кинуто були до Москви через можливість війни зі шведами.

Війна зі шведами

Ласси був з числа тих лицарських натур, які ще зустрічалися в першій половині XVIII століття. Він по нужді повинен був продавати свою шпагу, але вірно і чесно служив тому, хто платив. Воїн по природі і уподобань, він любив і знав свою справу і вигідно відрізнявся від інших російських полководців з іноземців тим, що завжди і всюди переслідував інтереси Росії, а не свої. Він ніколи на виявляв схильності прославитися марним пролиттям чужий для нього російської крові і ніколи не наважувався на такі відчайдушні справи, якими прогримів Мініх.

У шведську війну 1741-1743 років Ласси - головнокомандувач російської армії. Сам він указом 19 лютого 1740 року був призначений генерал-губернатором ліфляндського і Ризьким, а в листопаді був наданий з потомством в графи Священної Римської Імперії. Це час стало розквітом його впливу. 8 серпня 1741 році Ласси був призначений до прісутствованію в Військової колегії.

Шведська війна своєю успішністю багато в чому зобов'язана енергії, розпорядництві і дбайливості про війську Петра Лассі. Ведучи її, він показав себе вірним і розумним учнем Петра Великого і у виробництві операцій в Фінляндії користувався як його досвідом, так і своїм минулим особистим. Дисципліною у військах і умінням знаходити спільну мову з населенням він придбав в Фінляндії багатьох доброзичливців і прихильників Росії.

Війною зі Швецією закінчилася бойова діяльність Ласси, але він продовжував бути видним військовим діячем, і до нього зверталися за порадами при ускладненні зовнішніх справ. 27 липня він був призначений командувачем військами в Ліфляндії.

Помер Петро Лассі в 1751 році, залишивши після себе добру пам'ять, особливо серед солдатів.

Ласси, Петро Петрович

Ласси, Петро Петрович (1678-1751), - граф, генерал-фельдмаршал уродженець Ірландії. У 1700 р перейшов на російську службу. Брав участь в Північній війні (1700 - 1721 рр.), Бойових діях російської армії в Польщі (1733 г.) на стороні короля Августа III проти Станіслава Лещинського. З 1723 по 1725 рр. він був членом військової колегії, пізніше - ризьким генерал-губернатором. Вироблений в генерал-фельдмаршалом, брав участь у турецькій війні 1736-1739 рр., Майже завжди начальствуя окремим корпусом. У 1740 р за ним затверджений графський титул, подарований йому імператором Карлом VI. У шведську війну 1741-43 рр. був головнокомандувачем російської армії.

Граф Петр' Петровичь Ласси народився Вь Ірландіі 30 Жовтня 1678 року од благородних' батьків древньої Фаміліі. Спочатку он 'перебував у Французькій службѣ, участвовал' под знаменами славного фельдмаршала Катіната Вь Савойської войнѣ, потом' бився супроти турків Вь арміі Імператора і, нарешті, предложіл' послуги свої Петру Великому, Вь 1700 році.

Он 'явіл' досліди своїй силі були Вь разних' бітвах' супроти шведів; пожалован' Вь 1705 р Маіором'; важко ранен' на Полтавском' сраженіі; перший вступіл' Вь Ригу (1710 г.), бувши вже Полковніком'; наіменован' Комендантом' тамтешньої крѣпості; знову обнажіл' меч (1711 г.): перебував Вь Прутском' походѣ; преслѣдовал' потом' до Позена Грасінскаго, прихильника Карла XII; проізведен' Вь Генерал'-Маіори (1712 г.); служіл' под знаменами Меншикова Вь Помераніі і Голштініі; участвовал' у взятіі крѣпості Тенінген (1713 г.), Вь разбітіі шведського Генерала Графа Штейнбока, Вь занятіі міста Штетина. Вслѣд' за тѣм', Ласси продолжал' службу свою Вь арміі Графа Шереметєва: перебував Вь Польшѣ, Померанiі і Мекленбургіі; відправившись, Вь 1719 році, на галерах' Кь Шведскім' берегах, проізвел' страшния опустошенія Вь тѣх' мѣстах', заставіл', вмѣстѣ зй Генерал'-Адміралом' Графом' Апраксіним', Королеву Улріке Елеонору погодитися на предложенния їй условія про мірѣ Петром' Велікім'; пожалован' за свої військові подвиги Генерал'-Лейтенантом' (1720 г.).

Вскорѣ відкрилася нова війна зй Персіею: Ласси, по прічінѣ разстроеннаго здоров'я, імѣл' тоді пребиваніе Вь невеликий деревнѣ, йому належала. Бездѣйствіе його тривало до вступленія на Престол' Імператриці Катерини I: вона завітала Лассія кавалером' ордена Св. Олександра Невскаго, Вь самий день учрежденія цього знака отлічія, 21 Мая 1725 года; Генерал'-Аншефом', Членом' Військової Коллегіі (Вь Августѣ) і вскорѣ Главнокомандовавшім' арміею, розташованих Вь Петербургѣ, Вь Інгріі, Новогородської губерніі, Естляндіі і Кареліі; Ріжскім' Генерал'-Губернатором' (1726 г.).

Коли юний Петр' II-й наслѣдовал' Екатерінѣ, Князь Меншіков', управлявшій кормілом' Держави, возобновіл' усілія свої Кь полученію Герцогства Курляндскаго і, не успѣв' Вь своем предпріятіі посредством' переговоров', вознамѣрілся силою досягти желаемаго. Цікаво, що Герцог' Фердінанд' знаходився ще Вь жівих', що не думав про смерть, а про женідьбѣ, помер через' десять літ потом', імѣл' вже наслѣдніка, Принца Моріца Саксонскаго, вибраного (1726 г.) на Сеймѣ Курляндського і Семігальскій Державними чинами! - Ласси вступіл' Вь Курляндію зй трьома пѣхотнимі полками і двома кінними (1727 г.). Йому доручено було вислати із 'Герцогства укривавшагося Вь оном' Моріца: Полковнік' Функ' дістав пріказаніе од Россійскаго Генерала заарештувати Принца на островѣ Османгенѣ; але он 'успѣл' сховатися на рибальському лодкѣ од нашого загону. Функ' захватіл' його свиту, що складалася з ста шести человѣк', майно і паперу. Моріц' звернувся Кь Лассію зй пісьменним' предложеніем': щорічно ѳидават' Меншикову по сорока тисячь ефімков', якщо он 'відмовиться од свого требованія, яке может залучити Вь війну Россiйскiй двір зй польським, од чого обуриться тиша всієї Європи; обѣщал' двѣ тисячі червонних' того, хто возмет' на себе содѣйствіе Вь етом' дѣлѣ і, на словах', чрез' посланнаго, викликався навіть подвоїти пропоновану їм суму Князю Іжерскому. Записка Моріца привезена Вь Петербург '9 Вересня, Вь тот самий день, коли Меншіков', позбавлений урядників і знаков' отлічій, вислан' бил із' столиці; але Ласси успѣл', однакож', знищити ізбраніе Моріца (26 числа).

Доселѣ Полководец' Петра Великого бил тільки ісполнітелем' распоряженій другіх Вождів, що не імѣл' випадку надати у всем 'блескѣ пріобрѣтеннаго їм навички Вь военном' ремеслѣ. Імператриця Анна Iоанновна ввѣріла йому (1733 г.) начальство над 'двадцятитисячний арміей, зй коею рушив он' Кь берегах Вісли супроти пріверженцев' Станіслава Лещінскаго. 4 Января прібил' Ласси Кь Торну; етот' город підкорився новообраному Королю Августу III і впустіл' Русскій гарнізон'. Ласси держал' Вь осадѣ Данціг', коли смѣніл' його Граф Мініх'. Залишаючись під командою фельдмаршала, он 'разсѣял' десятитисячний корпус' Графа Тарло і Кастелана Терскаго, поспѣшавшій на допомогу Станіславу Кь Данцигу, содѣйствовал' сдачѣ цього міста, істребіл' війська Мощінскаго, овладѣл' Краковим', награжден' од Августа III орденом' Бѣлаго Орла (1734 г.).

Вь 1735 році Ласси виступіл' Кь Рейну зй 12,000 человѣк' для соедіненія зй арміею Принца Савойскаго: прошел' Богемію і Верхній Палатінат', збуджуючи вездѣ удівленіе устройством' і дисципліною предводімих' їм полків, заслужіл' похвалу славного Евгенія. Допоміжне військо наше повернулося назад' зй берегов' Рейну, по прічінѣ заключеннаго тоді світу між Франціею і Австріею: Імператор' Карло VI пожаловал' Лассію портрет' свій, обсипаний бріліантамі і п'ять тисячь червонних'; Государиня перепровадила до нього Фельдмаршальскій жезл', 17 Февраля 1736 року доручила відправитися Кь Азову.

Між Ізюмом' і Українськими лініямі у степу Татари напали на Козаків, сопровождавшіх' Лассія, разсѣялі їх і частію взяли Вь плѣн'; сам Фельдмаршал' ледь успѣл' поскакати; екіпажі його була зупинені і пограбовані. 20-го Травня, Азов' здався йому на капітуляцію. Імператриця нагородила вѣрния і радѣтельния служби Лассія орденом' Св. Апостола Андрія Первозваннаго 5 Марта 1737 року.

Он 'обеземертіл' ім'я своє славним походом' у Крим. Хан зі всѣм' військом розташувався ззаду Перекопської лініі, їм значно укрѣпленной, але Ласси повел' сорокатисячний армію новою дорогою. Согласясь Вь военних' операціях' зй Контр'-Адміралом' Бредалем', долженствовавшім' зміцнило йому флотіліею на Черном' морѣ, Фельмаршал' рушив од рѣкі Берди зі всѣмі силами Кь Молочним' водам', тримаючись как можна ближче берега Азовського моря. 14-го Іюня (1737 г.), армія розташувалася лагерем' уздовж рукава цього моря, який триває до Перекопу, імѣя флотілію Бредаль на разстояній пушечнаго вистрѣла од себе. Ласси зразу наказав навести мост'; вся армія, перейшовши чрез' нього 18-го Іюня, продовжувала похід уздовж Азовського моря по косѣ, провідною Кь Арабат; Кь неї приєдналися чотири тисячі Калмиков', под предводітельством' Голдан'-Нарма, сина Дундук'-Омбо. Здивований хан поспѣшіл' Кь Арабат, щоб зупинити Россіян' Вь етом' тѣсном' прохід; але Ласси, узнав' про прібліженіі його, наказав вимѣріть глибину рукава морскаго, отдѣляющаго косу од Криму, і нашед' зручне мѣсто для переправи, звелів сдѣлать плоти із 'пустих' бочек', бревен' і рогаток', при арміі найденних'. В такий спосіб пѣхота переправилася чрез' рукав' на плотах', а кавалерія вплав.

Чи не одін' хан счітал' дерзновенним' намѣреніе Лассія йти по косѣ Кь Арабат. Всѣ Генерали, кромѣ Шпігеля, прийшли до нього Вь намет зй представленіем', що он 'подвергает' загибелі армію. Ласси отвѣчал', що военния предпріятія звичайно бувають пов'язані зй опасностію, і що хоча он 'отут і не відіт' оной; однакож' просіт' у ніх' совѣта, яким-'чином вчинити Вь етом' случаѣ? Генерали совѣтовалі йти назад'. «Якщо ви хочете - возразіл' Фельдмаршал' - то я накажу забезпечити вас 'видами для от'ѣзда» - і звелів Секретарю своєму виготовити оні, назначів' двѣсті драгунов' для сопровожденія Генералов' Вь Украйну, щоб вони чекали там' його возвращенія. Ледве могли вони чрез' три дні пом'якшити Лассія і випросити позволенія залишитися при ньому.

Хан узнав', що Російська армія увійшла НЕ чрез' Арабатскій прохід, у якого он 'її ждал', але чрез' залів', і що вона Йде прямо до нього, ушел' Вь гори, будучи тревожім' козаками і Калмикії. Тоді Фельдмаршал' поворотіл' вправо Кь горам', щоб наздогнати Хана. Вь двадцяти шести верстах від Карасубазара, Повелитель Кримцев' зй кращими своїми військами атаковал' Російську армію; але бил прогнан' зй потерею. Послѣ цього Ласси пошел' Кь Карасубазар; загони непріятельскіе, старавшіеся перешкоджати шествію руських, були разсѣяни. На височини, близь міста, відкрився послѣднім' укрѣпленний табір, Вь котором' було до п'ятнадцяти тисячь турків. Обозрѣв' оно, Фельдмаршал' наказав Генерал'-Лейтенанту Дугласу, провід авангардом', атакувати неприятеля і овладѣть містом. Дуглас' ісполніл' це порученіе зй совершенним' успѣхом': послѣ сраженія, продолжавшагося НЕ болѣе годині, Турки звернулися Вь бѣгство; город бил разграблен' і сожжен'. Фельдмаршал' розташувався лагерем' Вь двух верстах від нього. Козакам і Калмикам' наказано було проникнути как можна далѣе Вь гори і палити житла татар: близько тисячі селеній звернені Вь попіл; болѣе тридцяти тисячь биків і до ста тисячь баранов' сдѣлалісь здобиччю побѣдітелей. 15 Іюля, Ласси собрал' військовий совѣть, Вь котором' рѣшено йти назад' із 'Криму; бо план' операцій, состоявшій Вь наказаніі татар за набѣгі їхні на Россію, бил вьполнен', і дальнѣйшіх' дѣйствій НЕ належало.

Вь слѣдующем' році (одна тисяча сімсот тридцять вісім) Фельдмаршал' Ласси покрил' себе новою славою: вступіл' у Крим зй трідцатіпяті тисячний арміей, що не потеряв' жодного человѣка. Хан стояв у Перекопської лініі зй сорока тисячним' корпусом для захисту оной. Вь лѣтнiе жаркіе дні частина Азовського моря висихает', і західний вѣтер' так 'вигоняет' із' онаго воду, що по дну можна досягти півострова. Фельдмаршал' скористався етім' вѣтром' і до припливу успѣл' перейти море. Перекоп' здався 26 Іюня зй двух тисячним' залогою Яничар'. У ньому знайдено до ста гармат. Ласси пошел' далѣе у Крим, який виявився майже пустим'. Взорвав' всѣ укрѣпленія Перекопскон лініі, он 'повернувся Вь Октябрѣ мѣсяцѣ Вь Украйну.

Вь 1739 році Ласси бил возведен' Вь Графское гідність Россiйской Імперіі (Вь Ноябрѣ); Вь 1740 році, з нагоди святкування постановленнаго світу зй Портою Оттоманською, за мужні подвиги награжден' шпагою, обсипали бріліантамі і пенсіоном' Вь три тисячі рублів; пожалован' Ліфляндскім' Генерал'-Губернатором'. Вскорѣ возгорѣлась війна зй Швеціею (1741р г.). Правителька Анна Леопольдівна ввѣріла Лассію головне начальство над 'арміею. Разбів' (23 серпня) четирех тисячний Шведскій отряд' під командою Генерал'-Маіора Врангеля, взяв' його самого Вь плѣн' і, вмѣстѣ зй нім ', 1200 человѣк' ніжніх' урядників, також захватів' у неприятеля двѣнадцать гармат, Фельдмаршал' овладѣл' укрѣпленним' містом Вільманстрандтом'. Россійская армія розташувалася на зімніх' квартірах'. Вь 1742 завойовані міста: Фрідріхсгам', 29 Іюня; Борго, 30 числа; Нейшлот', 7-го Августа; Таваст', 16 числа; Гельсінгсфорс' здався, 24, на капітуляцію. Узнав' здѣсь од Фінляндскаго селянина, що Шведи намѣрени йти Кь Абов, Ласси предупреділ' їхні лѣсною дорогою, прокладеною ще Петром' Велікім', яку очістіл' тоді своїми солдатами; вступіл' (Вь Сентябрѣ) Вь столицю Князівства Фінляндскаго; пресѣк' непріятелю сообщеніе зй твердою землею; прінуділ' сімнадцять тисячь шведів здатися военноплѣннимі.

Военния дѣйствія поновилися Вь 1743 році: прощаючись зй Фельдмаршалом', Імператриця Єлизавета Петрівна подарувала йому драгоцѣнний бріліантовий перстень, поклала на нього золоті крестік' зй мощами, обняла Лассія і побажала йому нових 'успѣхов'. Неприємні вѣтри перешкодили Россійской ескадрѣ прибути Кь Гельсінгсфорсу перш 2-го Іюня: море було ще покрито крижинами під многіх' мѣстах' близь берега і надзвичайний холод' увелічіл' число больних' Вь войскѣ нашем'. Між тѣм' Генерал' Кейт'одержал' поверхню над 'Шведськими галерами. Флот' непріятельскій, состоявшій із 'восьмнадцаті кораблів і галер', розташувався на вигодном' мѣстѣ близь Гангута для воспрепятствованія Лассію з'єднатися зй Кейтом'. 6 числа, Фельдмаршал' посунувся Кь Твермінду і обозрѣл' неприятеля. Два корабля Шведскіе були поставлені на шляху, по якому належало проходити Русскім' галерам'. 8 числа, держан' військовий совѣт': рѣшено очікувати флот' наш, очолювані Адміралом' Графом' Головіним'. Вскорѣ Шведи були поставлені серед галер' і военних' Россійскіх' кораблів: есліб' Головін' ісполніл' безотговорочно пріказаніе фельдмаршала, не посилаючись на Регламент' Петра Великого, непріятель потерпѣл' б тоді страшне пораженіе. Ласси отправіл' до нього, 18-го Іюня, чотирнадцять мелкіх' суден з військами; Шведи підняли вітрила і готувалися перешкодити соеднненію їхні зй кораблями; Головін' сдѣлал' подібне двіженіе, ввійшов також Вь відкрите море; але обидва флот не рѣшілісь вступити Вь бій, і послѣ нѣсколькіх' вистрѣлов', наш' отплил' Кь острову Гохланду, близь Ревеля, гдѣ простоял' спокійно до заключенія світу, а Шведскій пішов Вь Карлс'-Крону. 23 Іюня Фельдмаршал' прібил' Вь Суттонгу: там' нашел' он 'ескадру Генерала Кейта. Непріятельскія галери пішли Кь Стокгольму; наші підходили Кь острову Дегербі. 26 числа бил держан' військовий совѣт', Вь котором' належить плисти до Руденгама, послѣдняго острова із 'Фінляндскіх' шкеров', і при первом' попутном' вѣтрѣ йти Кь берегах Швеціі і сдѣлать на оні висадку; 29, Фельдмаршал' намѣревался виступити в море, как 'дістав ізвѣстіе із' Абова од нашіх 'Міністров', що предварітельния статті про мірѣ були ними підписані зй Шведськими Повноважними і постановлено переміріе. Імператриця надіслала Кь Графу Ласси власну свою яхту для в'ѣзда його Вь С. Петербург ', подарувала йому потом' нѣсколько сіл, шпагу і табакерку, осипанния бріліантамі і три тисячі рублів прібавочнаго платні. ІІослѣ военних' трудов', он 'вступіл', знову, Вь отправленіе посади Ліфляндскаго Генерал'-Губернатора; помер Вь Рігѣ 19 Апрѣля 1751 року на сімдесят четвертом' од рожденія.

Граф Петр' Петровичь Ласси, досвідчений, безстрашний Полководец', відрізнявся швидкістю своєї на ратном' полѣ; зй просвѣщенним' умом' соедінял' добре серце, возвишенния почуття; користувався загальною любов'ю і уваженіем'; бил рѣшітелен' Вь военних' предпріятіях', осторожен' Вь мирний час; НЕ знав прідворних' інтріг' і тому зберіг своє званіе серед разних' Государственних' переворотов'. Россія зобов'язана етім' славним Военачальніком' Герцогу крої, розбитому под Нарвою: он 'представіл' Лассія Петру Великому.

Отмѣна страти Вь общем' порядкѣ судочинства Вь Россіі, є, Вь перший раз, Вь Височайшем' Указѣ, послѣдовавшем' 2 Августа 1743 року на ім'я Ласси. Імператриця Єлизавета Петрівна повелѣла йому тоді: всѣх' преступніков' із 'шведів за убiйства і грабеж' не страчувати натуральною смертію, але, по отсѣченiі правої руки у віновнаго, вирѣзав' ніздрі, ссилат' його Вь вѣчную роботу. Граф Франц' Мавріцій Ласси, син Графа Петра Петровича, находівшійся, перш за все, Вь нашої службѣ Генерал'-Маіором', получівшій Вь 1743 році орден' Св. Олександра Невскаго, служіл', потом', зй отлічіем' Вь Австріі і, будучи Генерал'-Фельдмаршалом', умер' Вь Вѣнѣ 1801 м, на 77 од рожденія.

Цитується за: Бантиш-Каменський Д. Біографії російських генералісимуса і генерал-фельдмаршалів. - СПб .: В тип. 3-го деп. Мингосимущества, 1840Тегі: